Головуючий суду 1 інстанції - Томчишен С.В.
Доповідач - Коротенко Є.В.
Справа № 415/3988/13-ц
Провадження № 22ц/782/650/14
01 квітня 2014 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді - Коротенка Є.В.,
суддів - Околота Г.М., Гаврилюка В.К.,
при секретарі - Арутюнян Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області в м.Луганську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 23 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту,
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 23.12.2013 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту було відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає його незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване ним рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити у повному обсязі..
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно прийняв до уваги, що позивачем суду не були надані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам за технологією кредитування „Просто Кредит", які діяли на час укладання угоди споживчого кредитування між сторонами та які разом із заявою Позичальника № DNH4KP88190934 від 22.05.2006 року та Тарифами складає між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 кредитно-заставний договір (а.с.5-звор.).
При цьому представник позивача у письмовій заяві до Лисичанського міського суду (а.с.33) визнав, що до позовної заяви були помилково надані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, які не відносяться до даного договору (а.с.6-15). При цьому представник просив суд долучити до матеріалів справи інші Умови надання споживчого кредиту фізичним особам.
Але і зазначені Умови, додатково долучені за клопотанням позивача до матеріалів справи, не могли бути місцевим судом прийняті до уваги при вирішенні судового спору, оскільки вони стосувались правовідносин щодо надання споживчого кредиту фізичним особам за технологією кредитування „Розстрочка" (Стандарт), а не „Просто Кредит".
Разом із тим, між сторонами було укладено саме кредитно-заставний договір про надання споживчого кредиту фізичним особам за технологією кредитування „Просто Кредит" (а.с.5-звор.).
Той факт, що і повторно надані суду першої інстанції Умови надання споживчого кредиту фізичним особам також не відносяться до даного договору, ПАТ КБ „Приватбанк" само визнало у своїй апеляційній скарзі (а.с.81), додатково додавши до апеляційної скарги примірник Умов надання споживчого кредиту фізичним особам за технологією кредитування „Просто Кредит", затверджених наказом адміністрації ПАТ КБ „Приватбанк" № 391 від 21.03.2006 року (а.с.86-90).
Але і доданий до апеляційної скарги примірник Умов надання споживчого кредиту за технологією кредитування „Просто Кредит" не у повній мірі відповідає (зокрема, розділ 5) Умовам надання споживчого кредиту фізичним особам, що були додані ПАТ КБ „Приватбанк" до заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № DNH4KP88190934, поданої до Лисичанського міського суду ще 07.08.2009 року (а.с.119-127).
При таких обставинах, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції був позбавлений можливості належним чином ознайомитись із всіма складовими кредитно-заставного договору № DNH4KP88190934, укладеного 22.05.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2, та надати відповідну оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, колегія суддів, з огляду на положення ст.60 ЦПК України, вважає, що Лисичанський міський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту.
При цьому колегія суддів зауважує, що апелянтом суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів на підтвердження того, що новий доказ - примірник Умов надання споживчого кредиту фізичним особам за технологією кредитування „Просто Кредит", затверджених наказом адміністрації ПАТ КБ „Приватбанк" № 391 від 21.03.2006 року, не було подано до суду першої інстанції з поважних причин.
Також колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності, встановленої цивільним законом для зазначеної категорії справ.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 23 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: