Справа № 195/145/13-к
Іменем України
23.12.2013 року смт. Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі - Горват Н.Є.,
за участю: прокурора - Ревта Д.Л.,
обвинуваченої - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040590000858 від 01.10.2013 р. стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м.Ош Киргизької РСР, з вищою освітою, пенсіонера, одруженої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,
Розпорядженням голови Томаківської районної державної адміністрації від 10.02.2003 року № 52-р у власність ОСОБА_1 виділено земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,85 га на території Зеленогайської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.
В межах земельної ділянки, яку набула у власність ОСОБА_1, що розташована на території Зеленогайської сільської ради на відстані 1 км на схід від центру села Тарасівка Томаківського району Дніпропетровської області, знаходиться пам'ятник археології - курганний могильник № 2425, який згідно з планом технічної документації з встановлення меж території пам'яток археології, розробленої ТОВ «Верхньодніпровське землевпорядне підприємство», складається з 2-х курганів: курган № 1 висотою 1 м, радіусом з охоронною зоною 27м, площею 0,229 га; курган № 2 висотою 0,3 м, радіусом з охоронною зоною 20 м, площею 0,1257 га, про що наявна позначка в плані земельної ділянки та Державному акті на право власності на земельну ділянку серії Р2 № 167271, виданому громадянці ОСОБА_1
Згідно п «б» ч.1 ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані кургани.
Відповідно до ч.1 ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.
Пунктом 2 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що всі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
Пунктом 1 розпорядження голови Томаківської районної державної адміністрації від 13.05.2013 року № 110-р «Про охорону пам'яток археології Томаківського району», визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані пам'ятки археології, визнано такими, що належать до земель історико- культурного призначення.
10.08.2012 року Томаківською райдержадміністрацією укладено із Зеленогайською сільською радою охоронний договір на пам'ятку археології № 2425 від 10.08.2012 року, дійсний до 10.08.2017 року, складено акт технічного стану пам'ятки та укладено додаток до охоронного договору № 2425 з громадянкою ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_1, як одноосібник, ознайомлена з тим, що в межах належної їй земельної ділянки знаходиться пам'ятник археології - курганний могильник № 2425 і відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Земельного кодексу України землі на яких розташовані кургани є державною власністю і будь-яка діяльність на них забороняється.
Відповідно до положень ст. 125 Земельного кодексу України речові права на земельні ділянки виникають після їх державної реєстрації. Згідно п. 2 «б» ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Таким чином, відповідно до визначеного чинним земельним законодавством порядком використання земельних ділянок, будь-яке їх використання без державної реєстрації відповідного речового права заборонено.
В порушення вимог ст.ст. 53,150 Земельного кодексу України, ст.17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» ОСОБА_1 у травні 2013 року (точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), достовірно знаючи про наявність в межах території своєї земельної ділянки пам'ятки археології - курганного могильника № 2425, і заборону ведення земельних робіт на території вказаного курганного могильника, діючи умисно, дала вказівку невстановленій слідством найманій особі, яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_1, здійснити культивацію на засів соняшником території як належної їй земельної ділянки так і території, розташованого на ній курганного могильника.
Виконуючи вказане незаконне розпорядження ОСОБА_1, невстановлена слідством наймана особа, використовуючи сільськогосподарську техніку, в період з травня місяця 2013 року та по вересень місяць 2013 року здійснила культивацію, посів та збирання насіння соняшнику на території належної їй земельної ділянки, а також на території курганного могильника, загальною площею 0,3547 га, що відноситься до земель державної власності історико-культурного значення та відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України, відноситься до особливо цінних земель.
Вищевказаними умисними, незаконними діями ОСОБА_1 здійснила самовільне зайняття земельної ділянки, яка відноситься до особливо цінних земель.
Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.10.2013 року № 565/19, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області земельні ділянки площею 0,3547 га самовільно зайняті ОСОБА_1 використовуються без правовстановлюючих документів, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаних земельних ділянок. Земельні ділянки використовуються без державної реєстрації права власності, права постійного користування та права оренди земельних ділянок та документів, що посвідчують право на земельні ділянки, що суперечить вимогам ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України.
Згідно розрахунку заподіяної шкоди, складеного фахівцями Державної інспекції сільськогосподарського господарства в Дніпропетровській області, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки особливо цінних земель ( історико-культурного призначення) ОСОБА_1 заподіяла збитки державі в загальній сумі 3685,56 грн.
Дії обвинуваченої органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України за кваліфікуючими ознаками - самовільне зайняття земельної ділянки особливо цінних земель (історико-культурного призначення).
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину свою визнала повністю, у вчиненому розкаялася та заявила клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, крім того, активно сприяла розкриттю вказаного злочину та в повній мірі відшкодувала завдані збитки.
Заслухавши думку прокурора, суд вважає за можливе кримінальну справу порушену стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити за дійовим каяттям останньої.
Відповідно до ст. 45 КК України, особа яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялась, активно сприяла розкриттю злочину, і повністю відшкодувала завдані нею збитки.
Обвинувачена ОСОБА_1 раніше не судима і обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, яке відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Відповідно до ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_1 вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, будучи раніше не судимою, за місцем проживання характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності не притягувалася, після вчинення кримінального правопорушення щиро розкаялася в своїх діях, активно сприяла слідству з метою розкриття злочину, в повному обсязі відшкодувала завдані збитки в сумі 3685,56 грн, а також заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, суд вважає, що за таких обставин є всі підстави для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям та закриття кримінального провадження.
На підставі ст. 45 КК України, керуючись ст.ст. 284, 285, 288, 314 КПК України, суд, -
Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із дійовим каяттям.
Кримінальне провадження, внесене до реєстру досудових розслідувань за № 12013040590000858 від 01.10.2013 р., стосовно ОСОБА_1 обвинуваченої у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, - закрити.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирався.
Повний текст ухвали оголошено 26.12.2013 р. о 14.00 год.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з моменту її проголошення.
Суддя: /підпис/ Л. А. Кондус
З оригіналом згідно:
Суддя Л.А.Кондус