Провадження № 11-кп/792/140/14 Головуючий в 1-й інстанції
Справа № 669/90/14-к ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_2
03 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальне провадження № 12013240090000410 за апеляційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на вирок Білогірського районного суду від 27 січня 2014 року, -
Вироком Білогірського районного суду від 27 січня 2014 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Окіп, Білогірського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючого, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено обов'язки -не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
За вироком суду, 10 жовтня 2013 року, біля 14 год., ОСОБА_7 , перебуваючи на території ферми ВРХ с. Жемелинці, з корисливих мотивів, користуючись відсутністю сторонніх осіб та вільним доступом до майна, шляхом викопування з землі, таємно викрав два металевих стовпчики загальною вагою 108 кг, які належать ТОВ ІВК «Рідний край», чим заподіяв товариству матеріальну шкоду на суму 162 грн.
11 жовтня 2013 року, біля 14 год., ОСОБА_7 , перебуваючи на території ферми ВРХ с. Жемелинці, з корисливих мотивів, користуючись відсутністю сторонніх осіб та вільним доступом до майна, повторно, шляхом викопування з землі, таємно викрав два металевих стовпчики загальною вагою 108 кг, які належать ТОВ ІВК «Рідний край», чим заподіяв товариству матеріальну шкоду на суму 162 грн.
В поданій апеляційній скарзі заступник прокурора Хмельницької області не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого, просить вирок суду змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує, що суд проігнорував вимоги матеріального закону, внаслідок чого помилково кваліфікував злочинні дії ОСОБА_7 по першому епізоду викрадення майна товариства, як повторність, яка в діях обвинуваченого відсутня.
Стверджує, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України призначити ОСОБА_7 покарання у виді 1 року обмеження волі, звільнивши останнього від його відбування з встановленням іспитового строку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який підтримав подану апеляцію, з посиланням на зазначені в ній доводи, ОСОБА_7 , який не заперечує проти задоволення апеляційної скарги, провівши з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами в частині допиту обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування, з'ясування обставин та перевірка їх доказами у справі проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочинів при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах та не оскаржується в апеляції.
Проте, при кваліфікації цих дій ОСОБА_7 суд першої інстанції допустився помилки.
Так, кваліфікуючи дії ОСОБА_7 за усіма епізодами крадіжок чужого майна за ч. 2 ст. 185 КК України, суд проігнорував положення ч. 2 ст. 33 КК України та роз'яснення з цього приводу викладені у п. 20 та п. 9 відповідно постанов Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» і № 7 від 4 червня 2010 року «Про практику застосування судами законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», згідно яких у разі вчинення декількох посягань на власність перший злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за частиною першою відповідної статті, а інші як вчиненні повторно - за іншими частинами відповідних статей КК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне дії ОСОБА_7 по епізоду таємного викрадення 10 жовтня 2013 року належного ВРХ с. Жемелинці майна кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, а інший інкримінований йому епізод - за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.
При цьому покарання обвинуваченому ОСОБА_7 має бути призначено з урахуванням санкції кримінального закону, за яким слід кваліфікувати його злочинні дії, та вимог ст. 65 КК України.
Зокрема, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 вчинив злочини, які не становлять великої суспільної небезпеки, кількість та вартість викраденого майна, яке не становить значної цінності, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілих з приводу відшкодування збитків, завданих злочинами.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
Пом'якшуючими його покарання обставинами є те, що він повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, щиро розкаявся у вчиненому та відшкодував заподіяні збитки.
З врахуванням цих обставин, беручи до уваги думку прокурора і потерпілих, які вважають, що обвинуваченому слід призначити покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства, колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання і він може бути звільнений від нього з випробуванням.
В той же час, колегія суддів вважає, що відносно останнього слід встановити ряд обмежень передбачених ст. 76 КК України, з метою належного контролю за його поведінкою, попередження скоєння нових злочинів та перевиховання.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області задовольнити.
Вирок Білогірського районного суду від 27 січня 2014 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України до покарання у виді:
- за ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин (ста годин) громадських робіт.
- за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити один рік обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
В решті вирок суду залишити без змін.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2