Провадження № 11-кп/792/102/14
Справа № 686/8997/13-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія:ч.1 ст.185 КК України Доповідач ОСОБА_2
25 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
його захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
його представника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_9 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 12 грудня 2013 року
Цим вироком ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, приватний підприємець, несудимий ,
визнаний винуватим за ч.1 ст.185 КК України з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 7 154 грн. 29 коп. матеріальної та моральної шкоди.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - особисте зобов'язання.
Судом вирішено питання про судові витрати та речові докази.
За вироком суду, ОСОБА_7 у період часу з 11 години по 13 годину 09 квітня 2013 року за допомогою евакуатора таємно викрав у ОСОБА_9 металевий вагон розміром 2,5 х 3 м вартістю 8 500 грн., який знаходився неподалік будинку АДРЕСА_2 , з наявним у ньому майном: бувшим у використанні металевим оцинкованим відром вартістю 20 грн., сімома кусками металевого кутника на загальну суму 54 грн. 29 коп., заподіявши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 8 574 грн. 29 коп.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просив вирок суду скасувати та закрити провадження за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Посилався на невідповідність фактичним обставинам провадження висновку суду про наявність у нього умислу на таємне заволодіння майном з корисливих мотивів. Стверджував, що з метою благоустрою території за місцем проживання намагався встановити власника металевого вагончика для пред'явлення вимоги його вивезення. Не знайшовши власника, прийшов до висновку, що це безхазяйне майно та здав вагончик на металолом. Гроші за металолом не отримував.
Крім того, звертав увагу, що суд усупереч роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України у п.25 постанови № 10 від 06 листопада 2009 року „Про судову практику у справах про злочини проти власності” розмір матеріальної шкоди встановив не за результатом експертизи, а на підставі довідки ТзОВ „Монтажне управління № 85” без урахування зносу майна.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 просив вирок суду в частині цивільного позову скасувати та ухвалити новий, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Стверджував, що на момент розрізання металевого вагончика в ньому була обшивка з салону автомобіля „Рено Трафік” вартістю 12 855 грн.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу про скасування вироку суду за відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину з викладених у ній мотивів; доводи потерпілого ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_10 на підтримання апеляційної скарги про скасування вироку суду в частині розв'язання цивільного позову; думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду й залишення його без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів уважає, що вони не підлягають задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджений сукупністю зібраних та детально викладених у вироку доказах.
Обвинувачений ОСОБА_7 у суді не заперечував, що дійсно за допомогою евакуатора вивіз на пункт прийому металобрухту металевий вагончик, що знаходився неподалік його будинку в занедбаному стані. Стверджував, що намагався встановити його власника для пред'явлення вимоги вивезення з метою благоустрою, опитав сусідів, представників адміністрації ВПУ № 25 та власників гаражів. Не знайшовши його власника, дійшов висновку, що вагончик нікому не належить і лише після цього здав його на металобрухт. Заперечував наявність у нього умислу на викрадення чужого майна та корисливого мотиву.
Суд належно оцінив такі його показання та спростував сукупністю наступних доказів.
Так, потерпілий ОСОБА_9 у суді показав, що виявив зникнення свого металевого вагончика, який стояв на території ВПУ № 25 неподалік будинку АДРЕСА_2 . В ньому він зберігав стрем'янку, крупорушку, металеві кутники, обшивку до автомобіля та інше майно на загальну суму 34 433 грн. Стверджував, що майже щодня перебував у гаражі, який знаходиться неподалік місцезнаходження вагончику, однак не чув, щоб хтось розшукував його власника.
Належність металевого вагончика потерпілому ОСОБА_9 підтвердили в суді свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Згідно протоколу огляду місця події від 09 квітня 2013 року з долученими до нього фотознімками видно, що підсипане щебенем місце, де стояв вагончик потерпілого, знаходиться за територією будинку, в якому проживав обвинувачений та віддалене від тротуару.
Свідок ОСОБА_15 - майстер ПАТ „Втормет” -, у суді показав, що обвинувачений ОСОБА_7 здав на металолом кіоск, який був зачинений на внутрішній замок. Гроші за металолом він не отримав через відсутність в нього паспорту. З метою забезпечення безпеки кіоск був розрізаний на дві частини. Всередині нього знаходилось сміття, стовбури фруктових дерев, шкільна парта, дерев'яні ящики, сім шматків металевого кутника та парасолька. Все, що знаходилось у кіоску, залишилось на місці його розрізу і наступного дня було описано працівниками міліції.
Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_16 - начальник Хмельницького цеху ПАТ „Втормет”.
Зі змісту протоколу огляду місця події від 10 квітня 2013 року з долученими до нього фотознімками вбачається, що на території ПАТ „Втормет”, куди був зданий металевий вагончик, виявлено дві металеві конструкції після його розрізу з залишками сміття, на місці розрізу знаходилось металеве відро, парасолька, котел опалення, сім металевих кутників, відрізок стовбура.
Викладені докази спростовують твердження потерпілого ОСОБА_9 про знаходження ще й іншого майна у металевому вагончику.
Показання ж свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_14 та ОСОБА_18 не можуть бути доказами викрадення майна, на яке вказував потерпілий, оскільки вони зазначали про його наявність у вагончику без зазначення конкретної дати приблизно за місяць до вказаної події.
Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дав їм належну правову оцінку й дійшов переконливого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.185 КК України.
Твердження апелянта про те, що металевий вагончик був вивезений ним на металобрухт при проведенні благоустрою території за місцем проживання, а не з метою отримання коштів, спростовані показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Вони, зокрема, засвідчили, що отримати кошти за металобрухт обвинуваченому завадила лише відсутність його паспорта.
Крім того, відповідно до довідки Державного департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради № 3546/01-11 від 11 грудня 2013 року, металевий вагончик потерпілого ОСОБА_9 знаходився на земельній ділянці, що перебуває в користуванні ВПУ АДРЕСА_3 , де проживає обвинувачений.
Не є переконливими й доводи обвинуваченого про те, що він намагався знайти власника металевого вагончика, про що зазначали свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Це свідчить про усвідомлення ним факту належності цього майна іншій особі та обґрунтовано розцінено судом як підготовка до заволодіння чужим майном.
Місцевий суд також аргументовано зауважив, що на кваліфікацію дій ОСОБА_7 при заволодінні майном ОСОБА_9 не впливає той факт, що свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_18 бачили, як під керівництвом обвинуваченого евакуатор завантажував металевий вагончик. На думку суду, сам обвинувачений був переконаний у тому, що ні в кого з очевидців не виникає підозри у неправомірності його дій.
Ураховуючи викладене, колегія суддів уважає, що позиція місцевого суду про те, що обвинувачений ОСОБА_7 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій щодо заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, є послідовною та вмотивованою.
Вартість викраденого металевого кіоску та металевих кутників установлена відповідно до довідки ТзОВ „Монтажне управління № 85” та даними податкової накладної ОВ „Епіцентр К”.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що вартість викраденого визначена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, є безпідставними.
Так, відповідно до роз'яснень п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яке виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді.
Лише за відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.
Крім того, відповідно до ст.93 КПК України сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Проте, як слідує з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 жодних заперечень з приводу визначеного розміру викраденого майна та клопотань щодо необхідності призначення товарознавчої експертизи у ході досудового розслідування та судового розгляду не заявляли.
Тому, враховуючи межі перегляду судом апеляційної інстанції, визначені ч.3 ст.404 КПК України, підстави для призначення такої експертизи в апеляційному суді відсутні.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання, судом не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_7 є приватним підприємцем, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше несудимий, посередньо характеризується за місцем проживання.
Ураховуючи викладене, а також неправомірну поведінку потерпілого при встановленні металевого вагончику без відповідних дозволів, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.185 КК України.
Таке покарання є достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень, тобто ґрунтується на вимогах закону.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди вирішений судом відповідно до вимог чинного цивільного та кримінального процесуального законодавства.
Судом не здобуто жодних доказів на підтвердження наявності в металевому вагончику на момент викрадення обшивки з салону автомобіля, про що стверджував потерпілий ОСОБА_9 , не надано таких останнім і в апеляційному суді. Тому його доводи з цього приводу є неспроможними.
Розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь потерпілого, визначений судом з урахуванням вартості викраденого та глибини переживань, пов'язаних із втратою належного йому майна, які вплинули на стан його здоров'я.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування вироку суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 12 грудня 2013 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_9 - без задоволення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:/підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду ОСОБА_2