Дата документу Справа №
Провадження № 22-ц/778/1599/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мінгазов Р.В.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
02 квітня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.,
при секретарі: Евальд Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18 лютого 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
10 жовтня 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 28 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір без номера, за яким позичальник отримав кредит у сумі 3 000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику кредит на суму 3 000 грн. шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок.
Відповідач належним чином не виконував умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 31 серпня 2013 року утворилась заборгованість на суму 22 346 грн. 97 коп., яку позивач на підставі статей 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_2
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 18 лютого 2014 року позовну заяву задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 22 346 грн. 97 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а також судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, допущені порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18 лютого 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в задоволенні позову.
Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду доповідь судді, вислухавши пояснення представників ОСОБА_2, заперечення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до пункту 4 частини1 статті 309 ЦПК України порушення норм матеріального права та процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що умови кредитного договору визначено в заяві ОСОБА_2, Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, відповідач не виконав зобов'язання за кінцевим терміном, що відповідає строку дії картки за кредитним договором, кредит не повернув, а тому заборгованість в сумі 22 346 грн. 97 коп. підлягає стягненню на підставі статей 525, 599, 1050 ЦК України.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі статтею 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення не відповідає.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Наявність кредитних зобов'язань між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 підтверджується заявою про отримання кредиту, кредитною карткою. Отримавши картку та пін-код до неї, відповідач здійснив операції, а саме: зняття кредитних коштів, погашення кредиту, що підтверджується рухом коштів по особистому рахунку. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії картки, який встановлений до липня 2009 року (а. с. 6,11 ).
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених становлених 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на підтвердження умов надання кредиту долучив до позовної заяви Умови і правила надання банківських послуг ( а. с. 7-9 ).
Однак, суд не звернув уваги на те, що позивачем не надано доказів про ознайомлення ОСОБА_2 під підпис саме із зазначеними Умовами, при тому, що у заяві зазначено, що позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, тоді як до позовної заяви додано Умови і правила надання банківських послуг.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю даних про те, з якими саме Умовами був ознайомлений відповідач, вони не можуть бути покладеними в основу рішення.
Відповідно до заяви, яка узгоджена позичальником та банком, позивач надав кредит в сумі 3 000 грн., зі сплатою 3 % в місяць із розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії картки ( а. с.6 ).
Відповідно до положень статей 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу (а саме перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок).
Із матеріалів справи вбачається, що дія картки закінчилася 08 липня 2009 року. За оформленням нової картки відповідач до банку не звертався. Останній платіж по поверненню кредиту ОСОБА_2 здійснив 08 вересня 2009 року.
З позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося тільки 01 жовтня 2013 року, тобто за межами строку, встановленого статтею 257 ЦК України ( а. с. 1 ).
У відповідності до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
При вирішення спору у суді першої інстанції відповідач звернувся із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності, вказане клопотання підтримано представником апелянта у судовому засіданні апеляційного суду ( а. с. 31,84-85 ).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що загальний строк позовної давності у три роки сплив, поважних причин для поновлення такого строку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не навів, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Ствердження банку про те, що строк не пропущено, не підтверджено належними та допустимими доказами, які в силу статей 10, 11, 60 ЦПК України повинен був надати позивач.
Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постановленного по спору рішення на підставі пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у позові за спливом позовної давності.
Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18 лютого 2014 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: