Провадження № 22ц/790/2335/14 Головуючий 1 інст. - Гетьман Л.В.
Справа №628/4715/13-ц Доповідач - Макаров Г.О.
Категорія: договірні
18 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Макарова Г.О.,
суддів: Кружиліної О.А., Кіся П.В.,
при секретарі - Кузьменко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Марченко Ірини Георгіївни на заочне рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 січня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
24.12.2013 року позивач ПАТ "Дельта Банк" звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, посилаючись на те, що 21.08.2007 року відповідач уклав договір кредиту № 002-20103-210807 з ПАТ Дельта Банк". Кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється іротягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після ;пливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому -Договорі. Посилаючись на те, що свої зобов'язання за договором ПАТ "Дельта Банк" виконав, надавши кредит, однак ОСОБА_2 допустив прострочення платежів, у зв'язку з чим станом на 21.11.2013 року утворилася заборгованість у сумі 3232,69 грн., яку просить стягнути з відповідача, а також понесені судові итрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, згідно письмової заяви просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце озгляду справи повідомлений належним чином.
Судом ухвалено рішення про заочний розгляд справи, відповідно положень ст.224 ЦПК України.
Заочним рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 січня 2014 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «Дельта Банк» - Марченко І.Г. просить заочне рішення суду першої інстанції змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 3232,69 грн. та судові витрати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд безпідставно, в порушення вимог ст. 267 ЦК відмовив в задоволенні позову внаслідок спливу строку позовної давності.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Статтями 10, 11, 57, 58, 60, 212, 213, 214 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог ст. ст. 256, 257, 258, 260, 261, 266, 267, 509, 526, 530, 1054 ЦК України п.7 ч.11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.
У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення.
При цьому кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» суд першої інстанції виходив з того що враховуючи положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суд виходить з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовуються незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Але з цим висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням вказаних вище норм .
Як вбачається з матеріалів справи 21.08.2007 р. між TOB "Дельта Банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 002-20103-210807. Кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі, (а.с.5,6). А Відповідач узяті на себе зобов'язання вчасно не виконав, допустивши прострочення платежів.
З розрахунку ПАТ ''Дельта банк" вбачається, що платежі за договором кредиту ОСОБА_2 не здійснював, (а.с.11,12).
Заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору складає 3232,69 грн. З заявою про застосування строку позовної давності відповідач до суду не звертався.
Вказані обставини сторонами не оспорюються. А тому позові вимоги ПАТ «Дельта Банк» підлягають задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про те, що позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі є хибним, оскільки суперечить вказаному вище законодавству та правовому висновку ВСУ відповідно до якого п.7 ч.11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів », яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою частиною11 статті 11 зазначено Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 316, 317, 39, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Марченко Ірини Георгіївни задовольнити.
Заочне рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 січня 2014 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору у розмірі 3 232, 69 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 351, 20 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді: