Ухвала від 28.01.2014 по справі 646/10007/13-ц

Провадження № 22ц/790/1010/14 Головуючий 1 інст. - Олізаренко С.М.

Справа №646/10007/13-ц Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія:договірні

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Макарова Г.О.,

суддів: Кружиліної О.А.,

Кіся П.В.,

при секретарі - Кузьменко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсним договорів позики,

встановила:

23.10.2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому на підставі ч.2 ст.65 СК України просила визнати недійсним договори позики від 11.03.2010р. на 1 280 000 грн. від 11.03.2010р. та від 04.08.2010р. на 1 040 000 грн., укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В обґрунтування позову зазначила, що в липні 2013р. вона дізналася про укладання вищевказаних договорів її колишнім чоловіком ОСОБА_3, з яким вони розірвали шлюб 18.01.2013р. Також зазначила, що в період, зазначений в розписках, вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3, проживала з ним разом, була добре обізнана в його справах, про існування таких розписок їй не було відомо, своєї згоди на укладання вказаних договорів позики вона не надавала.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі з підстав, наведених вище, та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав та просив його задовольнити з підстав, зазначених позивачем. Також пояснив, що фактично за розписками грошей не отримував, склав їх з метою уникнути розподілу майна з ОСОБА_2 у разі розірвання шлюбу, оскільки зловживав спиртними напоями та їх стосунки погіршились.

Відповідач ОСОБА_5, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - проти позову заперечував та зазначив, що рішенням Червонозаводского районного суду цХдркова від 12.08.2013р. з ОСОБА_3 вже стягнуто суму боргу за вказаними борговими списками, рішення суду набуло законної сили. Просив застосувати позовну давність.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12 грудня 2013 року в задовленні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній карзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилачючись на порушення судом норм матеріального матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд безпідставно не узяв до уваги, що їй не було відомо про укладення договорів позики, та що згоди на їх укладання вона не давала, а оскаржувані договори виходять за межі дрібних побутових.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Статтями 10, 11, 57, 60, 179 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 203, 204, 207, 215 ЦК України, ст. 65 СК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин.

11.03.2010 року ОСОБА_3 склав боргову розписку про позику у ОСОБА_5 1 280 000 грн., та аналогічну розписку від 04.08.2010 року на 1 040 000 грн. (.а.с 5, 6).

В період з 31.07.1981р. по 18.01.2013р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 18.01.2013р. (а.с.7)

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснив, що фактично за розписками грошей не отримував, склав їх з метою уникнути розподілу майна з ОСОБА_2 у разі розірванню шлюбу, оскільки зловживав спиртними напоями та їх стосунки погіршились. Позивач ОСОБА_2 також заперечувала, що зазначені в боргових розписках грошові кошти були використані з інтересах сім'ї.

Враховуючи викладене, суд не вбачав підстав для застосування положень ч.ч.2, 4 ст. 65 СК України, на які посилається позивач. При цьому суд виходив, з того, що сторонами не доведене Су укладення спірних договорів в інтересах сім'ї, а тому немає підстав вважати, що боргов: розписки ОСОБА_3 створили обов'язки для другого з подружжя. Крім того, на час звернення ОСОБА_2 до суду з зазначеним позовом, шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_3 розірвано, а рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12.08.2013р. позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2 320 000 грн. за борговими розписками від 11.03.2010р. та від 04.08.2010р. Вказане рішення набуло законної сили (а.с.29-39)

Таким чином, враховуючи що грошові кошти за оспорюваними договорами стягнуті з відповідача ОСОБА_3, суд вважав, що зазначене ОСОБА_2 у позовній заяві, може бути враховано судом у разі пред'явлення до неї позову про стягнення коштів за оспорюваними борговими розписками, однак такі позовні вимоги до ОСОБА_2 у даному провадженні не розглядаються.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді:

Попередній документ
38018391
Наступний документ
38018393
Інформація про рішення:
№ рішення: 38018392
№ справи: 646/10007/13-ц
Дата рішення: 28.01.2014
Дата публікації: 07.04.2014
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Апеляційний суд Харківської області
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу