17.03.2014
Справа № 335/3122/13-ц 2/335/58/2014
17 березня 2014 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Зубович А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод в здійсненні права власності, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності.
14.05.2013 року ОСОБА_1 подано уточнену позовну заяву до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності, у якій вказує наступне (а.с.27).
На підставі договору купівлі-продажу від 05.03.2013 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №486, вона набула право власності на квартиру АДРЕСА_1.
В зазначеній квартирі зареєстрований та проживає ОСОБА_2.
Продавцем за договором купівлі-продажу була ОСОБА_6. До укладення договору купівлі-продажу в квартирі були зареєстровані: дочка власниці - ОСОБА_7, її син ОСОБА_8 та її чоловік - ОСОБА_2, який був вселений до квартири в якості члена сім'ї доньки власника.
Право на житло членів сім'ї власника житла регулюється статтею 405 ЦК України, згідно якої „члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону".
Оскільки зазначена норма закону є частиною глави 32 ЦК України, якою регулюються відносини сервітуту, до правовідносин щодо користування житлом ОСОБА_2 повинні бути застосовані норми сервітуту.
Виходячи зі ст.405 ЦК України та ст.156 ЖК України, сервітутні правовідносини щодо користування членами або колишніми членами сім'ї власника житла, які проживають разом з ним та спільно користуються з ним житлом, виникають в силу закону внаслідок наявності сімейних відносин з власником житлового будинку або квартири. У відповідності до п.4 ч.1 ст.406 ЦК України „у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту, сервітут припиняється".
На теперішній час, вона є власником квартири. Відповідач не є і ніколи не був членом її сім'ї. Тому вважає, що внаслідок припинення права власності на квартиру ОСОБА_6 припинилося і право відповідача на користування даною квартирою.
Проживання та реєстрація відповідача в квартирі є перешкодою для її вселення в квартиру та здійснення прав володіння та розпорядження квартирою. Добровільно звільнити квартиру та знятися з реєстрації відповідач не бажає.
На підставі викладеного, у відповідності до ст.ст. 391,402,405,406 ЦК України, позивач ОСОБА_1 просить усунути їй перешкоди в здійсненні права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності, наступним шляхом: визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1; виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 та вселення її в зазначену квартиру.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_10, позов підтримала, наполягаючи на обставинах та підставах викладених у позовній заяві. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково. Не заперечує проти вселення ОСОБА_1 в спірну квартиру. В іншій частині позову просить відмовити, оскільки на його думку, він на законних підставах зареєстрований та мешкає у квартирі. Письмові заперечення проти позову залучені до матеріалів справи (а.с.36).
Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася. Суду надала заяву про розгляд справи за її відсутністю.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 05.03.2013 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №486, укладеного між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) остання набула право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Згідно довідки МКП „Основаніє" від 06.03.2013 року у вищевказаній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 (а.с.7). і сторонами по справі не заперечується факт його проживання у квартирі.
Як встановлено під час судового розгляду, до продажу цієї квартири, ОСОБА_2 був вселений та зареєстрований у квартирі як член сім'ї власника квартири ОСОБА_6 - перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, яка є донькою власника квартири.
Відповідно до частин 1,3 ст.402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Виходячи зі змісту ст. 405 ЦК України та ст.156 ЖК України, сервітутні правовідносини щодо користування членами або колишніми членами сім'ї власника житла, які проживають разом з ним та спільно користуються з ним житлом, виникають в силу закону. Отже обов'язковою підставою для їх виникнення є, зокрема факт належності особи до члена сім'ї або до колишнього члена сім'ї власника.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було розірвано на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2011 року.
Як передбачено п.4 ст.406 ЦК України, у разі припинення обставин, яка була підставою для встановлення сервітуту, сервітут припиняється.
Таким чином, оскільки у зв'язку із укладанням договору купівлі-продажу від 05.03.2013 року, право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 припинилося, припинилося і похідне від нього в силу закону сервітутне право ОСОБА_2, як члена сім'ї колишнього власника, на користування цим житлом.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст.41 Конституції України, ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.10 ч.2 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Статтею 11 ч.1 ЦПК України, встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших особі, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст.60 ч.ч.1, 3, 4 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставина, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.391, 402,405, 406 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 62, 84, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди в здійсненні права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: А.В. Воробйов