01.04.2014
Справа № 434/2278/13-ц
Провадження № 2/434/61/14
19 березня 2014 року
Артемівський районний суд міста Луганська в складі головуючого судді Космініна С.О., при секретарі: Калашнікової Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, у місті Луганську цивільну справу за позовом -
ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Луганський ливарно-механічний завод», третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку набувальної давності, -
Позивачка звернулася до суду із відповідним позовом до відповідача, який згодом уточнила /а. с. 42/, в обґрунтування якого зазначила, що 04 листопада 1986 року вона отримала ордер №02544 на право займання двох кімнат у квартирі АДРЕСА_1 та разом з нею 07 вересня 2000 року отримав ордер №187 ОСОБА_2, однак після отримання ордеру ОСОБА_2 практично не мешкав у вищевказаній квартирі, залишивши свою кімнату у власності позивачки. Вона добросовісно заволоділа цією квартирою і продовжує відкрито, безперервно володіти нею по наступний час.
03 квітня 2012 року позивачка звернулася до ПАТ «Луганський ливарно-механічний завод» з заявою про надання можливості приватизувати квартиру АДРЕСА_1, однак відповіді на заяву ОСОБА_1 так і не отримала.
Тому, позивачка просить суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.
У судове засідання позивачка - ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_3 не з'явилися та до початку розгляду справи від них на адресу суду надійшли заяви, в яких вони підтримали заявлені вимоги у повному обсязі та просили провести розгляд справи за їх відсутністю /а. с. 39, 41/.
Представник відповідача ПАТ «Луганський ливарно-механічний завод» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та заяви про розгляд справ на адресу суду не надходило.
Третя особа - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився та до початку розгляду справи надав на адресу суду заяву, в якій погодився із уточненими позовними вимогами ОСОБА_1 та просив провести розгляд справи за його відсутністю.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України розгляд даної справи належить до компетенції суду.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. ст. 3,213,214,215 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 04 листопада 1986 року ОСОБА_1 отримала ордер №02544 на право займання двох кімнат АДРЕСА_1 та разом з нею 07 вересня 2000 року отримав ордер №187 ОСОБА_2 /а. с. 43/.
Однак після отримання ордеру ОСОБА_2 практично не мешкав у вищевказаній квартирі, залишивши свою кімнату у власності позивачки.
У вересні 2010 року позивачка звернулася УЖКГ Луганської міської ради з питанням приватизації вказаної квартири, однак їй було відмовлено, оскільки вищевказана квартира не знаходиться в комунальній власності територіальної громади, у зв'язку з чим, не може бути приватизована органом приватизації Луганської міської ради, а також було запропоновано звернутися до підприємства, у господарському віданні якого знаходиться житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, відповідно до фотокопії відповіді № Р-2464 від 01 жовтня 2010 року, наданого УЖКГ Луганської міської ради /а. с. 5/.
03 квітня 2012 року позивачка звернулася до ПАТ «Луганський ливарно-механічний завод» з заявою про надання можливості приватизувати квартиру АДРЕСА_1, згідно з фотокопією заяви від 03 квітня 2012 року /а. с. 4/, однак відповіді на заяву ОСОБА_1 не отримала.
Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
ОСОБА_1 відкрито та безперервно володіє нерухомим майном протягом більш ніж десять років і відповідно до діючого законодавства має право на набуття власності на квартиру АДРЕСА_1.
Згідно ч.1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Таким чином, у випадку, якщо є всі підстави вважати, що власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, він погодився з її втратою - вона може бути визнана власністю фактичного добросовісного володільця.
Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.
Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.
Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.
Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.
Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.
В силу статі 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Таким чином, з'ясувавши мету звернення ОСОБА_1, оцінивши надані докази, документи у їх сукупності, з врахуванням зазначених норм Конституції України та вимог законодавства України, вбачається, що позовні вимоги ґрунтуються на законних підставах, а тому суд вважає за необхідне визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_1.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 4, 16, 328, 344 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 59, 60, 62, 79, 109, 118-120, 212-215 ЦПК України, суд, -
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Луганський ливарно - механічний завод», третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Артемівський районний суд м. Луганська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.
Повний текст рішення викладений 21.03.2014 р..
Суддя: С.О. Космінін