Справа № 359/12231/13ц Головуючий у І інстанції Кабанячий Ю.В.
Провадження № 22-ц/780/2101/14 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко
Категорія 56 01.04.2014
Іменем України
1 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,
суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,
при секретарі : Лопатюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2014 року у справі за позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» заборгованість за користування платним автомайданчиком в сумі 1 050 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування своїх вимог генеральний директор підприємства вказав, що ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» також здійснює і господарську діяльність, що в даному випадку полягає в наданні послуг щодо платного паркування автотранспорту на паркувальному майданчику «D3» біля терміналу «D».
15.07.2013 року відповідач розмістив свій транспортний засіб марки «Фольцваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_1 на вказаному паркувальному майданчику, отримавши паркувальний талон. Таким чином, своїми діями прийняв публічну оферту, а отже надав згоду відшкодовувати вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування, що була визначена на інформаційних стендах при в'їзді на майданчик, а саме 10 грн. на годину. Тобто між позивачем та відповідачем було укладено усний (публічний) договір про надання послуг з паркування.
19.07.2013 року відповідач виїхав з майданчика, відмовившись від оплати послуг за паркування та утримання майданчиків, чим порушив своє зобов'язання по публічному договору, про що складено відповідний акт. В добровільному порядку відповідач погасити заборгованість відмовляється, тому дана обставина змусила звернутись позивача до суду з вказаними вимогами.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та надав письмові заперечення, в яких зазначив, що він погодинний тариф бачив, але вважав, що є тариф подобовий і тому розраховував на нього. Не заплатив, так як були відсутні кошти, які з нього вимагали. При цьому тарифи по вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування установлюються виконавчими органами, а не позивачем, що в даному випадку він вважає це порушенням. Паркувальні майданчики повинні бути обладнані паркувальними автоматами і працювати в автоматичному режимі. Також на майданчиках повинна бути розміщена інформація про оператора, вартість послуг, спосіб оплати, на території позивача дана вимога не дотримана.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» грошові кошти в сумі 1 050 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 6 лютого 2014 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 послався на аналогічні підстави для її задоволення що й в запереченні на позовну заяву, додатково зазначивши про порушення судом правил підсудності при розгляді даної справи. Крім того апелянт просив постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли грубому порушенню матеріального та процесуального закону при здійсненні правосуддя головуючим суддею Кабанячим Ю.В.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Пунктом 26 Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів» від 03.12.2009 року № 1342, передбачено, що поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; сплатити вартість послуг з утримання майданчиків для платного паркування; розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ так, щоб забезпечити його видимість для перевірки; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з утримання майданчика для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.
Так судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.07.2013 року о 4 год. 15 хв. відповідач ОСОБА_1 розмістив транспортний засіб марки «Фольксваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_1 на майданчику платного паркування «D3» біля терміналу «D» Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль.
19.07.2013 року о 12 год. 39 хв. відповідач виїхав з майданчику для платного користування, при цьому відмовився оплатити послуги збору на паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування.
За даним фактом інженером відділу організації паркування департаменту дорожнього руху та паркування дирекції з управління транспортною та готельною інфраструктурою, ОСОБА_2, в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було складено акт № 1 від 19.07.2013 року про відмову відповідача від сплати за паркування, складений.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач фактично порушив умови взятого на себе зобов'язання щодо оплати наданої йому послуги по збереженню транспортного засобу.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що міськрайонний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
За змістом статті 633 ЦК України, публічним договором є договір в якому одна сторона взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
На виконання норм ст. 641 ЦК України, позивачем при в'їзді на паркувальний майданчик була розміщена інформація, що вартість послуги перебування транспортного засобу на стоянці становить 10 грн. за годину і що діє погодинна тарифікація, що також підтверджується наданими позивачем фотографіями.
З огляду на це, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позивач обладнавши платні паркувальні майданчики, оснащені автоматичними шлагбаумами та засобами обліку перебування транспортних засобів на майданчику, а також розмістивши на в'їзді інформацію про вартість і порядок надання послуг, розмістив публічну пропозицію щодо укладення договору про надання послуг з платного паркування.
Заїхавши на паркувальний майданчик і отримавши паркувальний талон № 871601 від 15.07.2013 року, відповідач своїми діями прийняв публічну оферту, а отже надав згоду відшкодовувати вартість послуг з утримання майданчиків для платного паркування, тобто між позивачем та відповідачем було укладено усний договір про надання послуг з паркування. Отримавши талон на паркування відповідач підтвердив свій обов'язок перед позивачем щодо оплати наданих послуг з паркування.
Згідно до ст. 11, 16 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків є договори.
Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може укладатись у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Не буде також зайвим зазначити про положення ст. 936 ЦК України, якими визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
За правилами ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Крім того, законодавець в ст. 977 ЦК України зазначає, що якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).
На виконання своїх обов'язків позивач надав відповідачу послуги з паркування та вжив всіх заходів щодо збереження транспортного засобу у період з 4 год. 15 хв. 15.07.2013 року до 12 год. 39 хв. 19.07.2013 року, загальною тривалістю 104 години 24 хв., у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок оплатити надані послуги на загальну суму 1 050 грн.
Відмовившись оплатити вартість наданих послуг у сумі 1 050 грн., відповідачем було порушено взяті на себе зобов'язання перед позивачем щодо оплати отриманих послуг.
3.09.2013 року та 30.10.2013 року позивачем на адресу відповідача направлено письмові вимоги про сплату боргу, які були отримані останнім, про що свідчить його підписи у зворотніх повідомленнях наданих позивачем.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.
В ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Зважаючи на те, що відповідач порушив умови фактично укладеного договору зберігання автотранспортного засобу, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного переконання, що право ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в даному випадку підлягає відновленню у спосіб примусового стягнення з ОСОБА_1 на його користь коштів за невиконане зобов'язання.
Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що вартість послуг з утримання майданчиків установлюються лише тарифом, затвердженого виконавчими органами, оскільки в даному випадку позивач діяв в межах своєї господарської діяльності, визначеної статутними документами, і сам на свій розсуд визначає умови.
Посилання апелянта про неналежне інформування щодо вартості та виду послуг також не приймаються до уваги колегії суддів, адже даний факт спростовується наданими позивачем фотографіями з зображеннями інформаційних стендів.
На думку колегії суддів доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил підсудності під час відкриття провадження у справі не можуть в розумінні положень ст. 309 ЦПК України слугувати підставою для скасування судового рішення, оскільки ОСОБА_1 не був позбавлений процесуального права оскаржити ухвалу про відкриття провадження в порядку визначеному п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК України.
Що ж стосується вимог апеляційної скарги про постановлення окремої ухвали стосовно порушення матеріального та процесуального закону при здійсненні правосуддя головуючим в судді в першій інстанції Кабанячим Ю.В., судова колегія в порядку ст.ст. 211, 320 ЦПК України не вбачає правових підстав для вчинення такої процесуальної дії.
За таких обставин докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді: