Справа № 347/3486/13-к
Провадження № 11-кп/779/79/2014
Категорія ст. 286 ч. 2 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
01 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши кримінальне провадження № 12013090190000749 відносно ОСОБА_8 за апеляційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Косівського районного суду від 28 січня 2014 року, -
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя
АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від покарання з іспитовим строком 2 роки.
Запобіжний захід - особисту поруку залишено без змін.
За вироком ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 8.11.2013 року о 4 год. ранку, керуючи автомобілем марки “ВАЗ 2101” номер НОМЕР_1 с. Тюдів Косівського району, порушивши п.п. 1.2, 2.3 а, б, 10.1, 11.2, 12.1, 31.1, 31.4.5. а, г. Правил дорожнього руху України, виїхав за межі проїжджої частини та допустив наїзд на огорожу, що призвело до перекидання автомобіля. В результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила смерть.
В апеляційній скарзі заступник прокурора області оспорює обґрунтованість вироку, вказує, що судом не в повній мірі враховані обставини справи, тяжкість та суспільна небезпечність вчиненого, тому просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ст. 286 ч. 2 КК України у вигляді позбавлення волі на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
На подану апеляцію обвинувачений ОСОБА_8 подав заперечення, в якому просить вирок суду залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення.
В апеляційній інстанції :
- прокурор підтримав всі апеляційні доводи, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому більш суворе покарання; звернув увагу на те, що суд звільнив обвинуваченого від основного і додаткового покарання, стягнув судові витрати на користь експертної установи замість держави; послався у резолютивній частині вироку на кримінально-виконавчу систему замість інспекції;
- обвинувачений ОСОБА_8 визнав вирок законним, просить апеляційну скаргу прокурора відхилити, оскільки покарання справедливе;
- представник потерпілої ОСОБА_7 просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
З'ясувавши обставини провадження, перевіривши його матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Висновок суду про винуватість обвинуваченого за ст. 286 ч. 2 КК України відповідає встановленим обставинам події й апелянтом не оспорюється.
Призначене ОСОБА_8 покарання і звільнення від нього відповідає вимогам ст. ст.65, 75 КК України.
При цьому суд повно врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого і обставини, що пом'якшують покарання. Зокрема, як пом'якшуючі покарання обставини суд визнав його щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину та в судовому розгляді провадження, його позитивну характеристику з місця проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю відшкодував потерпілим майнову та моральну шкоду. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Колегія суддів бере до уваги, що ДТП сталось із-за намагання обвинуваченого уникнути наїзду на собаку, потерпілий був другом обвинуваченого, він вживав заходи для надання потерпілому медичної допомоги.
Тому суд справедливо на підставі ст. 75 КК України звільнив обвинуваченого від покарання, чого буде достатньо для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для застосування до ОСОБА_8 реального більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, слід визнати обґрунтованим посилання прокурора на те, що суд фактично застосував ст. 75 КК України до основного і додаткового покарання, оскільки вказана норма поширюється лише на основне покарання. Тому вирок в цій частині слід змінити, визнати, що ст. 75 КК України застосована лише до основного покарання ОСОБА_8 , а додаткове має виконуватись самостійно.
Згідно до ст. 122 КПК України процесуальні витрати за проведення експертиз слід стягувати на користь держави, а не експертної установи, як помилково вказав суд. Тому вирок в цій частині слід змінити.
Доводи прокурора про зміну резолютивної частини щодо посилання суду на кримінально-виконавчу систему слід відхилити, оскільки дане упущення не є істотним і при виникненні необхідності може бути виправлено у порядку виконання вироку.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, вирок суду - змінити.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, вирок Косівського районного суду від 28.01.2014 року щодо ОСОБА_8 змінити.
Вважати ОСОБА_8 звільненим від основного покарання у виді позбавлення волі на 3 роки. Додаткове покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами на 1 рік виконувати самостійно.
Процесуальні витрати за проведення експертиз стягнути із ОСОБА_8 на користь держави.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до ВССУ протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_10
Згідно з оригіналом
Суддя ОСОБА_2