Ухвала
іменем україни
27 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_3.,
суддів: ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
за участю прокурора ОСОБА_6.,
при секретарі ОСОБА_7.,
розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 2 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2013 року.
Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 2 липня 2013 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимостей,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 8500 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області 1176 грн. за проведення експертизи.
Вирішено питання щодо речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 7 лютого 2013 року близько 19 год. 50 хв., керуючи автомобілем «FIAT-SCUDO», державний номер НОМЕР_1, рухаючись в темну пору доби в умовах недостатньої видимості ділянкою автодороги Долина-Хуст по вул. Д. Галицького в смт Вигода Івано-Франківської області в напрямку м. Долина, проявив неуважність і при виборі швидкості руху не врахував дорожню обстановку та стан керованого ним транспортного засобу, не зміг зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2, в результаті чого останній отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2013 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінено. Пом'якшено призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання шляхом виключення з вироку посилання на застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. В решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м'якості. Наголошує, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ст. 65 КК України внаслідок м'якості. Крім того зазначає, по справі було неправильно вирішено судові витрати, чим було порушено вимоги ч. 2 ст. 124 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково та просив змінити вирок в частині рішення про стягнення судових витрат, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі та перевіривши кримінальне провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оскаржуються.
Дії засудженого ОСОБА_1 кваліфіковані правильно.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання з урахуванням ступеня тяжкості, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Змінюючи вирок місцевого суду апеляційний суд врахував наявні по справі обставини, які відповідно до вимог ст. 66 КК України є такими, що пом'якшують покарання, зокрема те, що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину та відшкодував матеріальну шкоду.
Також апеляційним судом враховані дані про особу ОСОБА_1, зокрема те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей. Була врахована апеляційним судом і думка потерпілого ОСОБА_2, який просив обвинуваченого суворо не карати. За таких обставин доводи прокурора викладені в касаційній скарзі щодо м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання є безпідставними.
Тому підстав для скасування судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину колегія суддів не вбачає.
Разом із тим колегія суддів вважає обґрунтованими викладені в касаційній скарзі доводи прокурора про те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення по справі процесуальних витрат, неправильно застосував порядок їх стягнення, оскільки ці витрати повинні відшкодовуватись на користь держави.
Разом із тим, як вбачається з вироку суду він прийняв рішення про стягнення із засудженого на користь НДЕКЦ при УМВС України у Івано-Франківській області 1176 грн. процесуальних витрат, пов'язаних з проведенням експертних послуг у зв'язку із розслідуванням кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_1 Тому на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України колегія суддів вважає необхідним постановлені по справі судові рішення змінити, зазначивши, що судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 434 - 439 КПК України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 2 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1 змінити, зазначивши, що понесені по справі судові витрати в сумі 1176 гривень пов'язані з проведенням експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.
В решті судові рішення залишити без зміни.
Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5