73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
01 квітня 2014 р. Справа № 923/177/14
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Рубанику О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Прокурора Бериславського району Херсонської області в інтересах держави
до відповідача-1: Бериславської районної державної адміністрації, пл. Перемоги, 2, м. Берислав,
до відповідача-2: Фермерського господарства "Юкос і К", ідентифікаційний код 34174889, вул. Леніна, 115, м. Берислав,
про визнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки до земель резервного фонду,
за участю представників сторін:
від позивача: прокурор відділу прокуратури м. Херсона - Марченко Г.С., посвідчення № 019645 від 13.08.2013 р.;
від відповідача-1: Кожем'яка М.Ю., довіреність № 09/01-24-474/14 від 26.03.2014 р.;
від відповідача-2 - не прибув;
Прокурор Бериславського району Херсонської області (позивач) в інтересах держави подав позовну заяву, якою просить визнати незаконним розпорядження Бериславської районної державної адміністрації (відповідач-1) від 15.11.2011 р. № 964 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду для розширення фермерського господарства" та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки між Бериславською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Юкос і К" (відповідач-2), укладений 02.02.2012р. і зареєстрований за № 652060004001253. Позивач просить зобов'язати відповідача-2 повернути земельну ділянку загальною площею 41,4008 га вартістю 114130,61 грн. до земель резервного фонду Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.
В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, зазначивши, що своїми діями Бериславська районна державна адміністрація порушила інтереси невизначеного кола осіб, які могли би прийняти участь у земельних торгах у формі аукціону, втім прокурору не відомо чи були на розгляді у відповідача-1 інші заяви на оренду земельних ділянок від фізичних чи юридичних осіб, інтереси яких стосувалося б оскаржуване рішення; вважає, що інтереси держави від застосованого способу передачі землі в оренду, зокрема стосовно розміру орендної плати, не порушено.
Представник відповідача-1 подав до господарського суду відзив на позов, в якому заперечує проти позову, вважає дії Бериславської районної державної адміністрації такими, що відповідають чинному законодавству, просить у позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві. При цьому представник відповідача-1 зазначив, що інших претендентів на оренду цієї земельної ділянки в районі не було, більш того, орендована земельна ділянка віддалена від населеного пункту на 15 кілометрів, сусідні земельні ділянки, що межують зі спірною, - власниками не обробляються взагалі, є запущеними. Підкреслив, що орендар добросовісно виконує зобов'язання за договором, своєю діяльністю і орендними платежами приносить користь бюджету та економіці району.
Відповідач-2 не забезпечив участі свого представника при розгляді справи, відзиву та витребуваних судом матеріалів не надав, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.
Заслухавши представників прокурора-позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про можливість прийняття рішення у справі за наявними в ній матеріалами.
Судом встановлено, що розпорядженням голови Бериславської районної державної адміністрації від 15.11.2011 № 964 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду загальною площею 41,4008 га ФГ «Юкос і К» для розширення фермерського господарства із земель резервного фонду державної власності на території Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області та передано цю земельну ділянку в оренду строком на 10 років (а.с.12).
На підставі зазначеного розпорядження 02.02.2012р. між Бериславською районною державною адміністрацією та ФГ "Юкос і К" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 41,4008 (пасовища) із земель резервного фонду державної власності Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області для розширення фермерського господарства. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Бериславському районі, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 02.02.2012 року за №652060004001253.
Таким чином, між сторонами ФГ "Юкос і К" та Бериславською районною державною адміністрацією виникли цивільно-правові відносини з оренди землі, які є приватно-правовими і регулюються нормами цивільного, господарського та земельного законодавства. У цих правовідносинах держава та територіальні громади (органи місцевого самоврядування) є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Приписи статті 13 Конституції України визначають, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Повноваження відповідача-1 у галузі земельних відносин визначені ст. 17 ЗК України та нормами Закону України "Про місцеві державні адміністрації". До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених земельним Кодексом та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ч. 10 ст. 26 ЗК України резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 та ст. 29 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, а також прокурор мають право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм особа наділяється правом на звернення до суду за захистом у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Обґрунтовуючи позов про визнання незаконним (недійсним) розпорядження відповідача-1 від 15.11.2011 р. № 964, прокурор вказує, що розпорядження прийняте з порушенням порядку надання земель в оренду, а саме - без земельних торгів, проведення яких, на його думку, є обов'язковим для надання земель в оренду юридичним особам для ведення фермерського господарства. Прокурор вважає, що договір оренди землі є недійсним, як правочин, похідний від незаконного акту Бериславської районної державної адміністрації.
Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі ст. 15 Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
За правилами статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Як вбачається з оспореного розпорядження від 15.11.2011 р. (а.с. 12) відповідач-2 в особі голови фермерського господарства звернувся з клопотанням (заявою) від 09.09.2011 р. про надання в оренду земель для розширення фермерського господарства, додавши до нього технічну документацію з землеустрою, що розроблена на підставі виданого відповідачем -1 розпорядження від 09.08.2011 р. № 611 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо укладання договору оренди землі для розширення фермерського господарства». Пунктом 1 цього розпорядження затверджено технічну документацію з землеустрою.
Згідно ст. 116 ЗК України, чинної на час прийняття оспореного розпорядження, встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2 та ч. 3 ст. 134 цього Кодексу. Відповідно до останніх норм права передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом. Земельні торги не проводяться також при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Відповідно до основної мети Закону України «Про фермерське господарство», визначеної в преамбулі Закону, цей Закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.
Також, ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (ч. 1 та ч. 3) визначено, що для отримання в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства надаються в оренду громадянам України із земель державної або комунальної власності.
Як вбачається з витягу з ЄДР (а.с. 16) єдиним засновником фермерського господарства-відповідача-2 є фізична особа громадянин.
За таких правових підстав фермерське господарство, за своїм змістом, - це підприємницька діяльність громадян, а юридична особа, створювана громадянином на базі фермерського господарства, - це форма, у якій громадянин-фермер виступає у цивільних відносинах.
Як зазначено в оспорюваному прокурором акті (розпорядженні від 15.11.2011 р.), земельна ділянка передана для ведення (розширення) фермерського господарства.
У відповідності до п. «в» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» до складу земель фермерського господарства можуть входити земельні ділянки, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.
Суд вважає, що у відносинах, що розглядаються, вбачаються дві обставини, що мають юридичне значення і виключають необхідність продажу на земельних торгах земельної ділянки державної власності або права на них (ч. 2 та ч. 3 ст. 134 ЗК України): 1) земельна ділянка передана громадянам для ведення фермерського господарства; 2) земельна ділянка передана для випасання худоби.
Отже, як зазначено вище (ст. 116 ЗК України), право на землю набувається громадянами та юридичними особами двома різними способами, передбаченими законом - за рішенням органів виконавчої влади, або за результатами аукціону, прийнятих в межах їх повноважень, визначених законом.
Суд враховує позицію відповідача-1, що відповідно до ч. 5 ст. 137 ЗК України земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом, а станом на травень 2011 року такого спеціального порядку проведення земельних торгів закон не регламентував.
Суд вважає, що в цих умовах відповідач-1 прийняв одне з рішень, яке входило до його компетенції та не викликало жодного сумніву у його правомірності.
Суд також приймає до уваги відомості, надані прокурором та представником відповідача у судовому засіданні про відсутність на час прийняття оспореного рішення (розпорядження) інших заяв стосовно оренди земельної ділянки, що передана в оренду, орендар добросовісно виконує свої цивільні обов'язки, протягом користування орендованою земельною ділянкою своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату.
Як зазначено у п. 2 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Приймаючи рішення, суд враховує загальні засади цивільного законодавства, визначені ст. 3 ЦК України: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Суд доходить висновку, що розпорядження Бериславської районної державної адміністрації від 15.11.2011 № 964 в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийняте відповідно до обставин, що склалися, є вірним по суті, а тому підстав для визнання його недійсним не вбачається.
На підставі викладеного, враховуючи фактичні обставини та їх юридичну оцінку, суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості.
Керуючись ст.ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 01.04.2014 р.
Суддя П.Д. Пригуза