27 березня 2014 року Справа № 915/103/14
Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,
при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.
за участю представників сторін:
прокурор: Ібрагімова А.О., посвідчення №009630 від 15.10.2012р.
від позивача: Вітюк А.Є., довіреність №1878/10.01-10 від 07.08.2013р.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Прокурора Корабельного району міста Миколаєва (54050, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 314) в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 22440076)
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
про: стягнення 1797,49 грн. та розірвання договору оренди комунального майна, -
Суть спору: Прокурор Корабельного району міста Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 1867,01 грн., з яких: 1776,44 грн. основного боргу та 90,57 грн. пені, а також про розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №6722 від 05.01.2009р.
24.03.2014р. за вх.№5289/14 до суду від прокурора надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої у зв'язку з перерахуванням розміру пені прокурор просить стягнути з відповідача 1797,49 грн., з яких: 1776,44 грн. основного боргу та 21,05 грн. пені за період з 13.08.2012р. по 12.02.2013р., а також розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №6722 від 05.01.2009р.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №6722 від 05.01.2009р.
На виконання вимог ухвал суду прокурором та позивачем надані витребувані судом документи та письмові пояснення.
У судових засіданнях прокурор та представник позивача позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 31.01.2014р., від 13.02.2014р. та від 13.03.2014р., які повернулись до суду з відповідними відмітками пошти «від отримання відмовився» та «адресат не проживає». При цьому відповідні ухвали суду направлялись відповідачу за його юридичною адресою - адресою його реєстрації.
Водночас слід враховувати, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. При цьому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Така ж правова позиція викладена і у п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році».
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
За таких обставин господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача в порядку ст. 75 ГПК України - за наявними матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши прокурора та представника позивача, господарський суд встановив:
05.01.2009р. між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (Орендодавець, позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (Орендар, відповідач) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, за умовами якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар - прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення площею 6 кв.м, розміщене на першому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_2, з метою використання під ремонт взуття.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.4, 3.5 договору орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням міської ради від 24.04.2008р. №23/31, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 67,51 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується Орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з п.3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації й стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 3.10 договору встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою в повному обсязі.
За п.5.2 договору Орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Пунктами 10.1, 10.4, 10.5 договору передбачено, що цей договір укладено строком на 2 ріки 11 місяців, що діє з 05.01.2009р. до 05.12.2011р. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
05.01.2009р. між сторонами підписано Акт приймання-передавання нежитлового приміщення по договору оренди №6722 від 05.01.2009р., за яким позивачем передано відповідачу нежитлове приміщення, площею 6 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
В порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач не сплачував орендну плату за договором своєчасно та в повному обсязі, в результаті чого за період з 01.07.2012р. по 30.11.2013р. у нього виникла заборгованість перед позивачем по орендній платі у розмірі 1776,44 грн.
Позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 09.12.2013р. №3062/10.01-10 про погашення заборгованості по орендній платі, яка станом на 09.12.2013р. склала 1776,44 грн., 90,57 грн. пені, розірвання договору оренди та повернення комунального майна.
Між тим, вищезазначений лист позивача залишений відповідачем без відповіді та задоволення, заборгованість не погашена, на пропозицію про дострокове розірвання договору відповідач не прореагував, орендовані приміщення не звільнив. Іншого відповідачем не доведено.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення прокурора до господарського суду з відповідним позовом та подальшою заявою про зменшення позовних вимог.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Частинами 1,6 ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У відповідності до ч.3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
За вимогами ч.3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 286 ГК України, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з вимогами ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За ч.3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
У відповідності до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Вимогами ч.1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Господарським судом встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №6722 від 05.01.2009р. в частині своєчасної й у повному обсязі сплати орендної плати за період з 01.07.2012р. по 30.11.2013р., через що у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1776,44 грн.
Іншого відповідачем не доведено.
За таких обставин є правомірними, підставними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 1776,44 грн. основного боргу з орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №6722 від 05.01.2009р. за період з 01.07.2012р. по 30.11.2013р.
Окрім того, через істотне порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору - невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині сплати орендної плати, наявні підстави також для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №6722 від 05.01.2009р.
Водночас відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сплата відповідачем пені передбачена умовами п.3.7 договору, згідно з яким орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації й стягується Орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Господарський суд приймає до уваги розрахунок пені, наданий до суду в додатку до заяви про зменшення позовних вимог, вважає його обґрунтованим та таким, що зроблений з повним дотриманням норм чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 13.08.2012р. по 12.02.2013р. у розмірі 21,05 грн. за неналежне виконання договірних зобов'язань в частині сплати орендної плати - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі п.3.7 договору, вимог ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України,
За таких обставин слід задовольнити позов Прокурора Корабельного району міста Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради в повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідача (Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2) в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Прокурора Корабельного району міста Миколаєва в інтересах держави в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради задовольнити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 22440076) 1776 (одну тисячу сімсот сімдесят шість) грн. 44 коп. основного боргу та 21 (двадцять одну) грн. 05 коп. пені.
3. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №6722 від 05.01.2009р., укладений між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 22440076) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
4. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у м. Миколаїв / м. Миколаїв / 22030001, банк отримувача - ГУДКСУ у Миколаївській області, рахунок №31218206783002, МФО 826013, код ЄДРПОУ 37992781, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Миколаївської області) 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.
Повне рішення складено 01 квітня 2014 року.
Суддя Ю.С. Бритавська