Справа № 2-а-3447/11/2213
Головуючий у 1-й інстанції: Горщар А.Г.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
25 березня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.
секретар судового засідання: Сокольвак Ю.В.
за участю:
представника відповідача: Банашка О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області на постанову Полонського районного суду від 22 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області про визнання незаконною відмови у проведенні перерахунку та виплаті державної пенсії, щомісячної компенсації в разі втрати годувальника непрацездатному члену сім'ї інваліда Чорнобильської катастрофи що був на його утриманні , -
ОСОБА_3 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області про визнання незаконною відмови у проведенні перерахунку та виплаті державної пенсії, щомісячної компенсації в разі втрати годувальника непрацездатному члену сім'ї інваліда Чорнобильської катастрофи що був на його утриманні.
Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2011 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Представник відповідача в судовому засіданні 25 березня 2014 року апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явилась. Однак надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь позивача в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи без її участі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачка є вдовою померлого ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, та перебувала на його утриманні.
На день смерті ОСОБА_4 мав ІІ групу інвалідності від захворювання, пов'язаного з роботами на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням ліквідатора ЧАЕС першої категорії.
Захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_4 визнано таким, що пов'язане з виконанням обов'язку по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії №506 від 23 березня 2011 року.
ОСОБА_3 являється дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів 1-ї категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Позивач перебуває на обліку в УПФУ у Полонському районі Хмельницької області та отримує пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи вимоги ст. 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивач звернулась до відповідача з заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника, посилаючись при цьому на ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, відповідач відмовив в задоволенні заяви, посилаючись на те, що відповідно до ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї годувальника, які були на його утриманні в розмірі на одного непрацездатного члена сім'ї - 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника. Така ж норма зазначена в ч.1 ст.37 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-УІ від 28.12.2007 року було внесено зміни до ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з їх обгрунтованості та підтвердженності матеріалами справи. Так, Полонський районний суд Хмельницької області дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні заяви про перерахунок пенсії по втраті годувальника діяв протиправно, адже таке право надано їй чинним законодавством України, що регулює спірні правовідносини.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції після 01.01.2008 року) пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Так, розмір пенсії за втратою годувальника має визначатися із розрахунку 50 % від основної державної пенсії по інвалідності, яку б міг отримувати годувальник при житті, розмір якої не міг бути нижчим, ніж 10 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягає ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З вимог статті 54 Закону випливає, що під час визначення розміру пенсії, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.54 Закону.
Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-6 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнені прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, яким серед іншого установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Ці норми набрали чинності з 19 червня 2011 року. Крім того, на виконання зазначених змін, Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 745 від 06.07.2011 року, якою визначений новий розмір виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоровю учасникам ліквідації наслідків на ЧАЕС, а також щомісячної компенсації.
Отже, з урахуванням Постанови КМ України, до 23 липня 2011 року, необхідно застосовувати положення статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто виплата додаткової пенсії у розмірі для інвалідів 2 групи не менше 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної компенсації у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком проводиться по 22 липня 2011 року включно.
Оскільки позивачці слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачці повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Питання про нарахування, здійснення перерахунку пенсії відноситься до компетенції управління Пенсійного фонду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Полонському районі Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Полонського районного суду від 22 грудня 2011 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 27 березня 2014 року .
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М.
Матохнюк Д.Б.