20 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 666/196/14-а
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Гордимов А.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Алєксєєва В.О.
суддів - Бітова А.І.,
- Милосердного М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 січня 2014 року у справі за поданням відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного відділу юстиції у м. Херсоні про зміну способу та порядку виконання рішення суду,
Державний виконавець ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні звернувся до суду з поданням про зміну способу та порядку виконання рішення суду, посилаючись на те, що на виконанні ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-8311/11 виданого 11 листопада 2011 року Дніпровським районним судом м. Херсона про зобов'язання УПФ України в Дніпровському районі м. Херсона здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 недоотриманої за період з 11 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року суми підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та вимог ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування", з урахуванням фактично нарахованих та сплачених сум у цей період, проте згідно повідомлення УПФ України в м. Херсоні на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 серпня 2013 року проведено перерахунок щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії, як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 11 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року, розмір якої з урахуванням виплачених сум становить 270,84 грн., тобто постанова суду виконана лише в частині перерахунку пенсії.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 січня 2014 року подання державного виконавця ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні задоволено.
Змінено спосіб та порядок виконання з "зобов'язання УПФ України в Дніпровському районі м. Херсона здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 недоотриманої за період з 11 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року суми підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та вимог ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням фактично виплачених сум" на "стягнення виплати у розмірі 270,84 гривень, які нараховані УПФ України в м. Херсоні".
В апеляційній скарзі УПФ України в м. Херсоні ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що неможливість виконання судового рішення, яке вступило в законну силу, у зв'язку із його зобов'язальним характером є підставою для зміни способу виконання цього судового рішення, оскільки кінцевим результатом його виконання у даній справі є виплата позивачеві належних йому коштів державним органом.
Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З 01 січня 2013 року набув чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконане протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється Державною казначейською службою України у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі. Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на Державну казначейську службу України з одночасним направленням повідомлення такому органу. Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов'язані протягом десяти днів з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах Державної казначейської служби України та проводити розрахунки виключно з цих рахунків. Положення цієї частини не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі.
За статтею 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Виходячи з положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та приписів Порядку, затвердженого на виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року, органи Державної казначейської служби на теперішній час не мають повноважень для зобов'язання іншого органу вчинити певні дії та можливості прийняти до виконання виконавчий документ без зазначення суми коштів, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України.
Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення. У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат. Така зміна можлива лише у разі виконання боржником зобов'язальної частини рішення про нарахування соціальних виплат. При цьому адміністративний суд повинен виходити з розміру заборгованості боржника перед стягувачем, що виникла під час виконання судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду судом першої інстанції заяви державної виконавчої служби про зміну способу та порядку виконання судового рішення, відповідачем не здійснене виконання постанови Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 жовтня 2011 року в повному обсязі, оскільки проведене лише нарахування на користь позивача коштів 270,84 грн. без здійснення їх виплати.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо очевидної неможливості виконання постанови суду у визначений судом спосіб, що обумовлює зміну та встановлення іншого способу і порядку виконання судового рішення шляхом визначення до стягнення з відповідача на користь позивача відповідної суми, що нарахована відповідачем на виконання постанови Дніпровського районного суду м. Херсона від 21 жовтня 2011 року.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 199, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні залишити без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона від 22 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: