25 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1522/15062/12
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Загороднюк В.І.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Алєксєєва В.О.
суддів - Милосердного М.М.,
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Скалозуб Л.П.
з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення,
ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету ОМР, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОМР №89 від 04 квітня 2012 року "Про розгляд подання прокурора м. Одеси щодо усунення порушень містобудівного законодавства", яким скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації ОМР від 20 жовтня 2009 року №808 "Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_1".
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2013 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що розпорядженням Приморської районної адміністрації ОМР №808 від 20 жовтня 2009 року "Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_1" було затверджено технічний висновок ПП "Юридична фірма "ІВК та партнери" про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_1, загальною площею 63,6 кв.м., в тому числі житловою площею 39,5 кв.м., власником якої в цілому є ОСОБА_4 Також зобов'язано ОСОБА_4 переоформити в установленому порядку правоустановчі документи на вищезазначену квартиру.
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 04 листопада 2009 року, яке видане виконавчим комітетом ОМР квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 Об'єкт в цілому складається з приміщень загальною площею 63,6 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м.
Свідоцтво видане на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації ОМР від 20 жовтня 2009 року за №808 замість договору дарування від 19 жовтня 2007 року за №1-3062. Своє право власності ОСОБА_4 зареєструвала в КП "ОМБТІ та РОН" 11 листопада 2009 року.
Рішенням виконавчого комітету ОМР №89 від 04 квітня 2012 року "Про розгляд подання прокурора м. Одеси щодо усунення порушень містобудівного законодавства було скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації ОМР від 20 жовтня 2009 року №808 "Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири за АДРЕСА_1.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки після прийняття розпорядження Приморської районної адміністрації ОМР №808 від 20 жовтня 2009 року вже виникли правовідносини щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 та воно вже породило певні правові наслідки, тому прийняття відповідачем розпорядження №89 від 04 квітня 2012 року "Про розгляд подання прокурора м. Одеси щодо усунення порушень містобудівного законодавства, яким було скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації ОМР від 20 жовтня 2009 року №808 "Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири за АДРЕСА_1" є таким, що не відповідає приписам законодавства України є незаконним та підлягає скасуванню.
Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" - акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року визначено, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. На основі цього положення Конституції України в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти. Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року, від 23 червня 1997 року №2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України.
Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання розпорядження Приморської районної адміністрації ОМР від 20 жовтня 2009 року №808 "Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_1" було затверджено технічний висновок про можливість подальшої експлуатації квартири та отримано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 04 листопада 2009 року (а.с.72).
Разом з цим, 11 листопада 2009 року ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 в КП "ОМБТІ та РОН" (а.с.73).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації ОМР від 20 жовтня 2009 року №808 вже виникли правовідносини щодо права власності, тобто воно вже породило певні правові наслідки, у зв'язку з чим рішення виконавчого комітету ОМР №89 від 04 квітня 2012 року "Про розгляд подання прокурора м. Одеси щодо усунення порушень містобудівного законодавства", яким скасовано розпорядження Приморської районної адміністрації ОМР від 20 жовтня 2009 року №808 "Про затвердження технічного висновку про можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_1" не відповідає вищенаведеним критеріям правомірності, як законність, обґрунтованість, добросовісність та розсудливість, і тому доводи апеляційної скарги щодо його правомірності є необґрунтованими.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: