28 березня 2014 рокум. Ужгород№ 807/601/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шешеня О.М.
при секретарі Неміш Т.В.
за участю:
позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельний комплекс", представники - Олійник Є.П., Чорнак В.В.;
відповідача: Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, представник - Ліуш Б.Б.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельний комплекс" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2014 року №0000932202, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельний комплекс" (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2014 року №0000932202.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позов та просили задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. За результатами камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану та на підставі Акту перевірки № 188/07-01-22-02/33064092 від 20.01.2014 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000932202, від 12.02.2014 року. Однак, позивач вважає дане податкове повідомлення-рішення №0000932202 від 12.02.2014 року протиправним, виходячи з наступного. 16.04.2013 року позивачем було придбано від ТОВ "Карат Мотор" автомобіль, вартістю 345000,00 грн., в тому числі сплачено податок на додану вартість в сумі 57500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.04.2013 року. 19.04.2013 року було оформлено видаткову накладну № КМ-0000068, а постачальником видано податкову накладну № 123 від 23.04.2013 року на суму 23937,25 грн. Відтак, як вказують представники позивача, позивач мав право включити податкову накладну № 123 від 23.04.2013 року до податкового кредиту - до 23.04.2014 року. Таким чином, в межах зазначеного строку, дана податкова накладна №123 від 23.04.2013 року була включена позивачем у листопаді 2013 року до податкового кредиту. Оскільки, станом на грудень 2013 року ТОВ "Карат Мотор" не зареєстрував видану накладну №123 від 23.04.2013 року, то позивач подав скаргу на ТОВ "Карат Мотор". Також, представники позивача вказують на те, що відповідачем була проведена камеральна перевірка вже по закінченню передбаченого п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) граничного строку на проведення перевірки. Таким чином, представники позивача наголосили на тому, що податкове повідомлення-рішення №0000932202 від 12.02.2014 року було прийняте всупереч чинному законодавству України, є незаконним та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в наданих письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. За результатами камеральної перевірки та на підставі Акту за №188/07-01-22-02/33064092 від 20.01.2014 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000932202, від 12.02.2014 року. Представник відповідача в судовому засіданні стверджував, що особливістю камеральної перевірки є спрощений процесуальний порядок її проведення, законодавством не визначено підстав проведення даної перевірки, отже всі податкові декларації (розрахунки) підлягають камеральній перевірці. Відтак, відповідачем було дотримано основних положень, щодо порядку проведення камеральних перевірок, а отже, як наголошував представник відповідача, твердження позивача, що камеральна перевірка проведена з порушеннями граничних строків встановлених п.200.10 ст.20 ПК України не свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки проведено саме камеральну перевірку в порядку та на підставі норм, які передбачають проведення даної перевірки і на які міститься посилання в Акті перевірки, що відповідає ст.76 ПК України. В акті камеральної перевірки за №188/07-01-22-02/33064092 від 20.01.2014 року відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п. 201.10, 201.6 ст. 201 ПК України, п.п. 198.2, 198.6 ст. 198 розділу V ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI, а саме: позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 23937,00 грн. Як вказував представник відповідача, в ході проведення відповідачем камеральної перевірки поданої позивачем звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року було встановлено, що згідно реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2013 року, поданих до декларації з податку на додану вартість позивачем було проведено розподіл податкового кредиту по операціях із ТОВ "Карат Мотор" здійснених за період березень-квітень 2013 року, в частині оподатковуваних операцій та звільнених від оподаткування операцій, відповідно позивачем включено до податкового кредиту наступні суми податку на додану вартість: 693,83 грн. - податкова накладна 185 від 27.03.2013 року, 23937,25 грн. - податкова накладна 123 від 16.04.2013 року, 1093,53 грн. - податкова накладна 154 від 19.04.2013 року, 90,20 грн. - податкова накладна 189 від 23.04.2013 року. Як наголошував в судовому засіданні представник відповідача, у разі порушення платником податку - продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, порушення порядку заповнення податкових накладних або у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну платник податку - покупець таких товарів/послуг має право додати заяву із скаргою на постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну. Тобто, позивачем не враховано вимоги п.п. 201.10, 201.6 ст. 201 ПК України, п.п. 198.2, 198.6 ст. 198 розділу V ПК України, в результаті чого камеральною перевіркою зменшено податковий кредит підприємства та відповідно зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму податку на додану вартість у розмірі 23937,00 грн. Відтак, представник відповідача наголошував, що дії відповідача по проведенню камеральної перевірки є правомірними, а податкове повідомлення-рішення №0000932202, від 12.02.2014 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23937,00 грн. є законним.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що результати камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року були відображені відповідачем в Акті камеральної перевірки за №188/07-01-22-02/33064092 від 20.01.2014 року (а.с. 14-19).
У відповідності до Акту камеральної перевірки за №188/07-01-22-02/33064092 від 20.01.2014 року, враховуючи подану звітність та документи надані позивачем на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Карат Мотор", відповідачем було встановлено, що позивачем не враховано вимоги п.п. 201.10, 201.6 ст. 201 ПК України, п.п. 198.2, 198.6 ст. 198 розділу V ПК України, в результаті чого камеральною перевіркою зменшено податковий кредит позивача та відповідно зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (а.с. 19).
На підставі Акту камеральної перевірки за №188/07-01-22-02/33064092 від 20.01.2014 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000932202 від 12.02.2014 року, у відповідності до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23937,00 грн. (а.с. 10).
Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивачем 16.04.2013 року було придбано від ТОВ "Карат Мотор" автомобіль, вартістю 345000,00 грн. У відповідності до платіжного дорученням від 16.04.2013 року позивачем було оплачено вказану вартість автомобіля в розмірі 345000,00 грн., в тому числі податку на додану вартість в сумі 57500,00 грн. (а.с. 36).
Відтак, щодо поставки автомобіля 19.04.2013 року між позивачем (одержувачем) та ТОВ "Карат Мотор" (постачальником) було оформлено видаткову накладну №КМ-0000068 від 19.04.2013 року (а.с. 34), а ТОВ "Карат Мотор" (постачальником) було видано податкову накладну №123 від 23.04.2013 року на суму 23937,25 грн. (а.с. 35).
Позивачем було подано до відповідача податкову декларацію від 17.12.2013 року з податку на додану вартість за 2013 рік, у відповідності до якої ним було включено податкову накладну за №123 від 23.04.2013 року до складу податкового кредиту та заяву від 17.12.2013 року про відмову ТОВ "Карат Мотор" надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та (або) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (а.с. 31-32).
Однак, представник відповідача наголошував на тому, що сума податку на додану вартість, вказана у податковій накладній, яка виписана з порушенням порядку її заповнення та (або) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, може бути відображена у складі податкового кредиту платника податку - покупні товарів (послуг) у звітному періоді виписки такої податкової накладної лише при умові заяви із скаргою на постачальника. Твердження представника відповідача про те, що позивач мав право додати заяву із скаргою на ТОВ "Карат Мотор" виключно до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну, спростовується наступним.
Згідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У відповідності до п. 201. 4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів (послуг) платник податку - продавець товарів (послуг) зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також, згідно абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів (послуг) податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та (або) порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Однак, як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами, станом на грудень 2013 року ТОВ "Карат мотор" не зареєстрував видану позивачеві податкову накладну №123 від 23.04.2013 року на суму 23937,25 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У відповідності до абз. 11 п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно із Законом України від 24 жовтня 2013 року №657-VII) у разі відмови продавця товарів (послуг) надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів (послуг).
Як вбачається з вище викладеного, нормами ПК України не конкретизовано звітний податковий період в якому покупець має право додати до податкової декларації скаргу на постачальників.
Пунктом 21 розділу ІІІ "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1490/20228, встановлено, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V ПК України.
Разом з тим, відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Відтак, з аналізу абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України вбачається, що позивачеві надається право включати податкову накладну за №123 від 23.04.2013 року до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів, а саме: до 23.04.2014 року.
Таким чином, у відповідності до абз. 11 п. 201.1 ст. 201 ПК України позивачем було подано до відповідача заяву від 17.12.2013 року про відмову ТОВ "Карат Мотор" надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та (або) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (а.с. 31-32) та податкову декларацію від 17.12.2013 року з податку на додану вартість за 2013 рік, у відповідності до якої позивач включив податкову накладну за №123 від 23.04.2013 року до складу податкового кредиту (а.с. 28-30).
Згідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відтак, на підставі заяви від 17.12.2013 року про відмову ТОВ "Карат Мотор" надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та (або) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), позивачем податкову накладну №123 від 23.04.2013 року було включено до податкового кредиту в межах вказаного строку, тобто протягом 365 календарних днів, а саме: у листопаді 2013 року, що відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року (а.с. 28-30).
Також, згідно п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
У відповідності до п.203.1 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відтак, граничний строк подання декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року - до 20 грудня 2013 року.
Таким чином, відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України, граничний строк проведення відповідачем камеральної перевірки заявлених позивачем даних у податковій декларації за 2013 рік - до 19 січня 2014 року.
Однак, в порушення вимог п. 200.10 ст. 200 ПК України відповідачем камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість було проведено 20 січня 2014 року, тобто, по закінченню граничного строку на проведення камеральної перевірки.
Суд не може погодитися із твердженням представника відповідача про те, що проведення відповідачем камеральної перевірки з порушеннями граничних строків встановлених п.200.10 ст.200 ПК не свідчить про протиправність дій останнього, оскільки відповідачем було проведено саме камеральну перевірку в порядку та на підставі норм ст. 76 ПК України, яка передбачає проведення камеральних перевірок.
На підтвердження своєї позиції щодо правомірності проведення камеральної перевірки 20 січня 2014 року, а не 19 січня 2014 року, представник відповідача посилається на абз. 2 п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.02.2000 року №02-5/35, у відповідності до якого, якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством. Однак, дію абз. 2 п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.02.2000 року №02-5/35 тимчасово зупинено згідно з рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 16.08.2002 року № 04-5/934а, а відтак на час проведення відповідачем камеральної перевірки дана норма не діяла.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а відтак, позов підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельний комплекс" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 12.02.2014 року №0000932202.
3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельний комплекс" (88005, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гранітна, 14, код ЄДРПОУ 33064092) витрати зі сплати судового збору в сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) грн.
4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
СуддяО.М. Шешеня
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 28 березня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 1 квітня 2014 року.