Справа № 529/291/14-к
27 березня 2014 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
та потерпілої ОСОБА_5 ,-
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Камянка Новопсковського району Луганської області, громадянина України, непрацюючого, розлученого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого, обвинуваченого за ст. 185 ч. 1 КК України, та угоду про примирення між ним та потерпілою ОСОБА_5 , -
Згідно обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що в середині лютого 2013 року перебуваючи на території господарства потерпілої ОСОБА_5 , що розташований в АДРЕСА_2 , виконуючи різні господарські роботи та маючи вільний доступ до приміщень які розташовані на вказаному господарстві, таємно, у відсутність сторонніх осіб та потерпілої з сараю, з метою наживи викрав велосипед марки “Україна”, який в подальшому збув та отримані кошти витратив на власні потреби, таким чином завдавши потерпілій майнову шкоду на загальну суму 720 грн. 87 коп. .
В ході досудового розслідування потерпіла ОСОБА_5 21 березня 2014 року уклала письмову угоду з обвинуваченим ОСОБА_4 про примирення, яке містить повне формулювання обвинувачення, його правову кваліфікацію за ст. 185 ч. 1 КК України, де вказано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні ним вказаного вище кримінального правопорушення, щиро кається у вчиненому, добровільно відшкодував завдані цим кримінальним правопорушенням потерпілій матеріальні збитки. В даній угоді про примирення також вказано узгоджене потерпілою та обвинуваченим покарання у виді 5 місяців арешту, а також згода сторін на його призначення та наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України.
Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про примирення, вислухавши міркування з приводу її затвердження прокурора, потерпілої, обвинуваченого, перевіривши угоду на відповідність вимогам діючого кримінального процесуального законодавства та роз'яснивши потерпілій і обвинуваченому наслідки їх затвердження, суд приходить до твердого переконання, що угода про примирення може бути затверджена, а обвинуваченому може бути призначена узгоджена між потерпілою та обвинуваченим вид та міра покарання за наступних підстав.
Як вбачається з пояснень потерпілої ОСОБА_5 і обвинуваченого ОСОБА_4 в суді, з змісту угоди про їх примирення, вона укладена ними на добровільних засадах, без застосування насильства, дана угода не суперечить вимогам КПК України та інтересам суспільства, не порушують права , свободи та інтереси сторін угоди або інших осіб, в угодах вказані вірні формулювання обвинувачення, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ст. 185 ч. 1 КК України, що є злочином середньої тяжкості.
Відповідно до ч. 1 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом також встановлено, що потерпіла і обвинувачений узгодили, яке покарання за вчинене повинен нести обвинувачений ОСОБА_4 та в суді надали згоду на призначення саме такого покарання.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що вона розуміє наслідки затвердження угоди, що передбачені ст. 473 КПК України.
Таким чином, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди про примирення.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
В рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи у порядку ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави слід стягти вартість товарознавчої експертизи речового доказу.
Враховуючи те, що обвинуваченому ОСОБА_4 призначається покарання у виді арешту, а під час досудового слідства до нього не був застосований запобіжний, тому до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із взяттям обвинуваченого під варту із зали суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 468, 471-476 КПК України, суд -
Затвердити угоду про примирення від 21 березня 2014 року, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України, та за вчинення цього кримінального правопорушення призначити йому узгоджену сторонами міру покарання у виді 5 (п'ять) місяців арешту.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу обрати у виді взяття під варту, взявши засудженого під варту із зали суду, і строк відбування покарання йому обчислювати з 27 березня 2014 року.
Стягти з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 60 коп. в рахунок відшкодування вартості проведення товарознавчої експертизи.
У разі невиконання затвердженої судом угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України.
Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому(-ій), інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.
Вирок суду набирає законної сили після 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд обвинуваченим, його захисником, законним представником чи потерпілим, його представником, законним представником з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, або прокурором виключно з підстав, передбачених ч. 3 ст. 469 КПК України.
Головуючий: