Провадження по справі № 2/260/82/2014
19 березня 2014 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді: Бескровної О.Л.
при секретарях: Богоявленській А.С., Гладкій Г.В.
за участю представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння та вселення у житловий будинок, -
Позивач ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння та вселення у житловий будинок, зазначивши в обґрунтування позовних вимог наступне. У 1953 році ОСОБА_5 отримала в постійне користування земельну ділянку на підставі договору на право будівництва житлового будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 22.12.1953 року. На вказаній ділянці збудований будинок, літня кухня та сарай, пізніше цьому домоволодінню присвоєно адресу: АДРЕСА_1, Право власності було зареєстроване 04.07.2013 року за нею, ОСОБА_3 Після закінчення будівництва у вказаний будинок переїхав її брат ОСОБА_6, на правах родича йому дозволили оселитися. 10 червня 1954 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 і змінила прізвище на ОСОБА_3. Через декілька років її брат ОСОБА_6 привів у будинок вагітну дружину, яка у подальшому також стала у ньому мешкати. Зазначила, що внаслідок постійних сварок з братом, вона з чоловіком почали орендувати інше житло і переїхали з вказаного будинку. Вони мешкали на зйомник квартирах до тих пір, доки вона за місцем роботи не отримала власну квартиру. У 1985 році вона здійснила обмін квартири і стала мешкати за адресою: АДРЕСА_2. На теперішній час у спірному будинку мешкає син її брата - відповідач ОСОБА_4 Зауважила, що скориставшись своїм правом власності, вона виявила бажання заселитися у спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1, але ж відповідач усіляко їй у цьому перешкоджає, з будинку не виселяється, ключі від вхідних дверей не віддає. За таких обставин, посилаючись на вимоги ст.ст. 387 ЦК України, просила суд витребувати у ОСОБА_4 на її користь житловий будинок АДРЕСА_1; вселити її у вказаний будинок, зобов»язавши відповідача надати ключі від вхідних дверей.
У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1, підтримав позовні вимоги свого довірителя, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові. Доповнень і нових обґрунтувань позовних вимог не надав, про існування договору купівлі-продажу спірного будинку йому відомо, але позовних вимог з цього приводу на теперішній час у нього немає. Просив суд задовольнити позов на підставі ст. 387 ЦК України.
Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що відсутні законні підстави для задоволення даного позову, оскільки на теперішній час існує договір купівлі - продажу спірного житлового будинку від 17 вересня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі №2303, позивач відчужила будинок на користь відповідача. На теперішній час будинок за нею не зареєстрований, ОСОБА_3 не є власником майна, тому жодних підстав для задоволення позову на підставі ст. 387 ЦК України немає.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
На підставі договору від 16.11.1953р., укладеного між Сталінським районним комунальним відділом виконкому Сталінської міської ради депутатів трудящих та ОСОБА_3, останній було виділено земельну ділянки площею 406 кв.м. під забудову (а.с. 5)
На вказаній земельній ділянці був побудований будинок , літня кухні та сарай, пізніше цьому домоволодінню присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1, на яке 04.07.2013 року позивач зареєструвала право власності, що вбачається із технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений станом на 14 січня 2011 року, реєстровий №25379 кн.94 (а.с.6-8)
У судовому засіданні також встановлено, що у зазначеному будинку певний період мешкала позивач з чоловіком ОСОБА_7 та братом ОСОБА_6 Разом з тим, через певні обставини, сімейні сварки, вона з чоловіком стали мешкати за іншою адресою, а через деякий час за місцем роботи вона отримала квартиру.
Починаючи з 2010 року, як вказує позивач, вона позбавлена можливості користуватися приватною власністю, зокрема її будинком АДРЕСА_1, у якому на теперішній час мешкає відповідач ОСОБА_4 Вважає, що її право необхідно відновити на підставі ст. 387 ЦК України, шляхом витребування майна, її вселення у спірний будинок і зобов»язання відповідача надати ключі від вхідних дверей будинку.
Разом з тим су не погоджується з вказаним твердження через наступне.
У судовому засіданні представником відповідача був наданий договір купівлі-продажу житлового будинку від 17 вересня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі під №2303 (а.с. 40-41), відповідно до якого ОСОБА_10 від імені позивача ОСОБА_3 відчужив будинок АДРЕСА_1 шляхом його продажу відповідачу ОСОБА_4 (а.с.40)
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №9545792 від 17.09.2013 року, право власності на спірний будинок зареєстроване за відповідачем ОСОБА_4 (а.с.42)
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України)
Згідно ч.1, ч.2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Таким чином, за правилами ст. 387 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу задоволення позову, лише власник майна може його витребувати у особи, що їм заволоділа.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_3 на теперішній час не є власником спірного майна.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У заявленому позові ОСОБА_3 не надала жодних доказів на підтвердження тих обставин, на які вона посилається, тим більше вони повністю спростовуються наданим відповідачем договором купівлі-продажу спірного будинку.
Також позивач ОСОБА_3 інших вимог, окрім витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 майна та вселення її у будинок, не заявляє, а за межі позовних вимог суд не може вийти.
Крім того, із наявних в матеріалах справи доказів, суд не знаходить порушень вимог ст. 203 ЦК України при відчуженні спірного будинку, їх також не оспорює позивач.
Враховуючи вказані норми, а також вищевказані обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння та вселення у житловий будинок задоволенню не підлягають. Тим самим, суд відмовляє у задоволенні позову.
На підставі ст. ст. 386, 387, 388 ЦК України, керуючись ст. ст. ст. 10,60, 209, 212-215 ЦПК України,-
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння та вселення у житловий будинок - ВІДМОВИТИ.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: