Справа: № 826/18334/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
27 березня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя: Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.
За участю секретаря судового засідання: Горячевої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.13р. у справі №826/18334/13-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії відповідача по зменшенню суми податкових зобов'язань позивача сформованої за рахунок ТОВ «ТД «Контур» в березні місяці 2013 року в розмірі 117573,33 грн. та в квітні місяці 2013 року в розмірі 158924,99 грн.; визнання протиправними дії відповідача по зменшенню суми податкового кредиту позивача з контрагентами - постачальниками в березні місяці 2013 року на суму 89209,01 грн. та в квітні місяці 2013 року на суму 147 000,67 грн.; зобов'язання відповідача розглянути питання про вилучення інформації про результати проведеної за період березень-квітень 2013 року документальної позапланової невиїзної перевірки позивача за наслідками якої складено акт № 555/26-56-17-01-05/НОМЕР_1 від 24.07.13р., з інформаційних баз, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби в Україні.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.13р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої не враховано, що податковим органом безпідставно внесено у базу/систему відповідні зміни на підставі висновків акта перевірки.
Від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справу, мотивоване неможливістю прибуття її представників у судове засідання через хворобу та зайнятість їх у інших судових засіданнях.
Колегією суддів відмовлено у задоволенні даного клопотання, оскільки причини неявки апелянтом документально не підтверджені та не перешкоджають забезпечення у судове засідання іншого представника. Окрім того, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні сторін та їх представників.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань в декларації з податку на додану вартість за період березень - квітень 2013 року, за результатами якої складено акт від 24.07.13р. №555/26-56-17-01-05/НОМЕР_1.
Висновками акта перевірки встановлено порушення пункту 198.1., пункту 198.2, пункту 198.3., пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит на суму 236209,68 грн.; пункту 185.1. статті 185, пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України - завищено податкові зобов'язання на суму 276498,32 грн.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки самі по собі не порушують прав та інтересів позивача; не надано доказів внесення у базу/систему відповідних змін.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає відсутніми правові підстави для задоволення позову, виходячи з наступного.
Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який може породжувати певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб (наприклад, дії щодо вилучення майна, затримання особи тощо).
Отже, за змістом наведених правових норм, ключовим моментом є виникнення правовідносин, що мають активний вплив на права і обов'язки фізичних та юридичних осіб; припиняють, змінюють чи породжують певні правові наслідки для цих осіб.
У такому випадку реалізується компетенція видавця акта як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Акт перевірки податкового органу - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є лише носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
У свою чергу, висновки, викладені у акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому такі висновки не породжують для позивача прав та обов'язків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не мають обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, безвідносно до змісту таких актів.
В даному випадку, податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки.
Так, пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.
Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.
Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що внесення або зміна інформації до службової комп'ютерної програми податкового органу не може спричинити для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування податкових зобов'язань платника податків.
Крім того, позивачем не наведено та не надано відповідних доказів, що відповідач вніс до будь-якої бази даних будь-які відомості на підставі акту перевірки № 555/26-56-17-01-05/НОМЕР_1 від 24.07.13р. та що внесені відповідачем відомості порушують або обмежують права позивача.
Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.13р. у справі №826/18334/13-а - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.13р. у справі №826/18334/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Романчук О.М.
Пилипенко О.Є.
Повний текст ухвали складений: 27.03.14р.
.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М
Пилипенко О.Є.