Справа №: 398/6395/13-ц
Іменем України
"20" березня 2014 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
в складі:
головуючого Крімченко С.А.
при секретарі Куліковій В.В.
з участю прокурора Ніколаєвій В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії справу за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності,-
Встановив:
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та виселення ОСОБА_4 з даної квартири без надання іншого приміщення. Свої вимоги мотивують тим, що 9.09.2000 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, у ОСОБА_6 Після придбання квартири право власності зареєстрували за собою в Олександрійському МБТІ. З часу придбання квартири ОСОБА_2 в ній проживав та зареєстрований в ній і по теперішній час. Але так як ОСОБА_2 являється інвалідом 1 групи (відсутні ноги та рука), переніс інсульт та потребує постійного стороннього догляду, то з травня 2011 року він постійно проживає за адресою : АДРЕСА_2, з своєю співмешканкою ОСОБА_3 В листопаді 2011 року до ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_4 з пропозицією продати їй квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_2 погодився продати їй квартиру за 1000 грн. і витрати за оформлення квартири покласти на покупця.Відповідачка ОСОБА_4 просила дозволу вселитися в квартиру до укладення договору купівлі-продажу квартири, але ОСОБА_2 не погодився. В подальшому ОСОБА_4 відмовилася від переоформлення документів на своє ім'я, тому попередня усна угода про купівлі-продаж втратила сенс і відповідно угода купівлі-продажу не відбулася. Але, не отримавши від ОСОБА_2 згоди на проживання , ОСОБА_4 в листопаді 2011 року вселилася в квартиру, де мешкає і по теперішній час. Всі витрати по утриманню квартири несуть власники квартири. Таким чином, відповідачка самоправно займає квартиру позивачів та проживає в ній без будь-яких на те правових підстав, чинить перешкоди їм в користуванні належним їм майном. Тому і звернулися з позовом про виселення відповідачки з квартири АДРЕСА_1.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та представники ОСОБА_2- адвокат ОСОБА_8 та представник прокуратури м.Олександрії Ніколаєва В.М. підтримали позов і просять його задоволити.
Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_10 не визнали даний позов, звернулися з зустрічною позовною заявою про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на спірну квартиру.
ОСОБА_3 та представники ОСОБА_2 заперечили проти зустрічної позовної заяви, вважаючи її безпідставною.
Дослідивши матеріали справи , заслухавши сторони та їх представників , покази свідків , суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічної позовної заяви необхідно відмовити.
Статею 319 ЦК України передбачено ,що власник володіє, користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Ст.391 ЦК України передбачено , що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини третьої статті 47 Конституції України позбавити громадянина житла можна лише на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до статті 109 Житлового кодексу УРСР (далі - Кодекс) виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 9.09.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_5, р.н. 1913 та зареєстрованого в Олександрійському МБТІ 30.10.2000 року, р.н. 9707/76/с411.
Згідно довідки № 53 від 28.07.2013 року голови квартального комітету№49 в даній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 В даній квартирі проживає без реєстрації з листопада 2011 року ОСОБА_4
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 пояснила, що з відповідачкою ОСОБА_4 домовлялися про продаж належної їм з ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 за 1000 грн. та переоформлення квартири за рахунок ОСОБА_4Остання дала їй 1000 грн.Але до нотаріуса відмовлялася йти , так як у неї не було коштів на переоформлення квартири.Кошти в сумі 1000 грн. вона повернула ОСОБА_4 В квартиру вони не дозволяли останній вселятися . Але в квітні 2012 року вона дізналася , що ОСОБА_4 вселилася в дану квартиру і проживає там по теперішній час. Відмовляється добровільно звільняти квартиру.
Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила , що заплатила ОСОБА_3 за спірну квартиру 6000 грн. і остання дала їй документи на квартиру, але згодом документи забрала .Квартира була непридатна для житла і вона робила в квартирі ремонт. Проживає в спірній квартирі і по теперішній час. Влітку 2012 року за заявою ОСОБА_3 квартиру відключили від світла.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 повідомила , що квартира АДРЕСА_1 була в жилому стані і в ній можливо було проживати.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила , що 13.08.2013 року ОСОБА_3 віддала у себе вдома в її присутності гроші ОСОБА_4 за квартиру.Там також була присутня ОСОБА_12
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_3 в її присутності передала в серпні 2013 року кошти відповідачці за квартиру , яку остання мала намір у неї купити.Відповідачка обіцяла вибратися з квартири.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що возив ОСОБА_4 до ОСОБА_3 додому, так як ОСОБА_4 мала намір віддати їй кошти за квартиру, говорила про суму 6000 грн, але він не бачив , як передавалися кошти.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що восени 2011 року вона разом з ОСОБА_4 їздили до ОСОБА_3 додому і ОСОБА_4 в її присутності передала кошти за куплену квартируОСОБА_3 Яку саме суму передала-вона не знає.
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами була усна домовленість про продаж квартири АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу не укладався в письмовій формі і не посвідчувався нотаріально.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно із ч. 3 ст. 640 цього Кодексу договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки за змістом ст. 640 цього Кодексу договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації
Згідно п. 13.постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК ( 435-15 ) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Укладений договор купівлі-продажу квартириАДРЕСА_1 в 2011 році відповідно до ст. 657 ЦК підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, тому не може бути визнаний дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК, а отже, немає підстав для визнання права власності за ОСОБА_4 на нерухоме майно, відчужене за цим договором. Тому в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.
Так як відповідачка ОСОБА_4 не набула права власності на квартиру АДРЕСА_1, не надала доказів, що була досягнута домовленість між нею та власниками квартири щодо її вселення в спірну квартиру і проживання в ній, то є всі підстави вважати що ОСОБА_4 самоправного зайняла спірну квартиру. Добровільно ОСОБА_4 відмовляється звільнити дану квартиру.Тому вона підлягає виселенню з даної квартири без надання їй іншого приміщення.Тому позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 220, 319, 391 ЦК України, ст. 116 ЖК України , ст.ст. 209,215 ЦПК України,-
Вирішив :
Позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення
В задоволенні зустрічної позовною заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: