ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/66/14 20.03.14
За позовом публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал"
про стягнення 13 588,13 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
від позивача Ляшенко А.В. (за довіреністю)
від відповідача не з'явились
Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" про стягнення 13 588,13 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ "СК "Універсальна" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3015/290/000537 від 26.07.2012р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 ЦК України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась ДТП, що підтверджується постановою суду, була застрахована ПрАТ "СК "Страховий капітал", та враховуючи, що відповідачем не відшкодована заявлена сума, позивач просить стягнути з відповідача шкоду в порядку регресу 13 588,13 грн. в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2014 р. порушено провадження у справі № 910/66/14, призначено її до розгляду на 30.01.2014 р. та направлено судовий запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
23.01.2014 р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з огляду на відсутність заяви про отримання страхового відшкодування, тобто недотримання досудового порядку врегулювання спору. Крім того, за твердженням відповідача, його не було викликано на експертизу.
Через канцелярію суду 23.01.2014 р. від позивача надійшли додаткові документи по справі та клопотання про відкладення розгляду справи.
24.01.2014 р. через канцелярію суду з Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на судовий запит.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Представником позивача було надано суду усні пояснення по суті спору.
Клопотання про відкладення розгляду справи судом було задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2014 р. розгляд справи було відкладено на 04.03.2014 р.
Представник відповідача у судове засідання 04.03.2014 р. не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 04.03.2014 р. судом за клопотанням представника позивача було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 20.03.2014 р.
Через канцелярію суду 20.03.2014 р. від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача.
20.03.2014 р. у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
26.07.2012 р. між публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (далі - страховик) та приватним акціонерним товариством "Фоззі Рітейл" (далі - страхувальник) було укладено договір № 3015/290/000537 добровільного страхування наземного транспорту (далі - Договір). Вищевказаним договором застраховано майнові інтереси страхувальника з володіння, користування, розпорядження транспортним засобом Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_1.
14.12.2012 р. ОСОБА_2, керуючи автомобілем Шевроле, державний номерний знак НОМЕР_2, по вул. Дніпровський Узвіз у м. Києві, не врахував швидкості руху, дорожньої обстановки, не дотримався дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить приватному акціонерному товариству "Фоззі Рітейл". Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2013 р. у справі № 757/881/13-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Позивачем було замовлено проведення оцінки вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу, у суб'єкта оціночної діяльності - товариства з обмеженою відповідальністю "Бережнюк та Компанія" (сертифікат оціночної діяльності № 9419/10 від 12.03.2010 р.).
Відповідно до звіту № 2054 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 21.12.2012 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження, складає 14 867,19 грн. з ПДВ.
Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 12786/К/П від 18.02.2013 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 14.12.2012 р., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 13 588,13 грн.
07.03.2013 р. позивач сплатив страхове відшкодування в розмірі 1 125 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28568. Решту суми в розмірі 12 463,13 грн. зараховано в оплату чергового страхового платежу за договором страхування № 3015/290/000537 від 26.07.2012 р.
Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП була застрахована у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5019901 з лімітом відповідальності по майну 50 000,00 грн. та нульовою франшизою.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням полісу № АВ/5019901 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Шевроле, державний номерний знак НОМЕР_2.
У поданому відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що в порушення вимог ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача до даного часу згідно з вимогами ст. 36 вказаного Закону не було жодних правових підстав щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу, позаяк позивач в порядку досудового врегулювання спору не звертався з регресною вимогою до відповідача.
З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
Відповідно до припису частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, у зв'язку з чим можливість використання судового способу захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів не може бути поставлена законом чи підзаконним нормативно-правовим актом у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, зокрема, й досудового врегулювання спору.
Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні № 15-рп/2002 від 09.07.2002 р., вказавши на право кожної особи вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. При цьому, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач отримав право вимоги потерпілої особи до страховика після виплати страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися з вимогою (претензією) щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу безпосереднього до особи, відповідальної за завданий збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.
Відтак, суд погоджується з позовними вимогами з огляду на наступне.
Позивачем заявлено до відшкодування матеріальну шкоду у розмірі 13 588,13 грн.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Позивачем при розрахунку розміру страхового відшкодування була замовлена оцінка матеріального збитку у суб'єкта оціночної діяльності, що підтверджується копією звіту № 2054 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 21.12.2012 р.
Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Згідно з полісом № АВ/5019901, ліміт відповідальності по майну складає 50 000,00 грн., при цьому франшиза становить 0 грн.
Доводи відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження виклику уповноваженого представника приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" на проведення експертизи пошкодженого в ДТП транспортного засобу Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 спростовуються поясненнями позивача.
Крім того, відповідно до п. 5.2. Наказу Мінюсту, ФДМ України "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" від 24.11.2003 № 142/5/2092, на який посилається відповідач, виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату у разі потреби.
З матеріалів справи вбачається, що для проведення огляду пошкодженого автомобіля було викликано винуватця ДТП ОСОБА_2, який був не позбавлений можливості прибути на місце огляду та висловити свої заперечення чи повідомити свого страхувальника про проведення експертизи.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу в розмірі 13 588,13 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Страховий капітал" (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, буд. 33Б, приміщення 86, код 32206908) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд 48А, код 20113829) страхове відшкодування в розмірі 13 588 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 13 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
Повне рішення складено 31.03.2014 р.
Суддя О.Г. Удалова