Головуючий суду 1 інстанції - Селезньова Т.В.
Доповідач - Малієнко Н.В.
Справа № 434/5645/13-ц
Провадження № 22ц/782/1048/14
31 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Малієнко Н.В.,
суддів: Туренко С.І.,, Матвєйшиної О.Б.
при секретарі: Аліханян Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області
апеляційну скаргу ОСОБА_3
на заочне рішення Артемівського районного суду м. Луганська
від 30 вересня 2013 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В липні 2013 року ПАТ «Родовід Банк»» звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути заборгованість з ОСОБА_3 в розмірі 59721,68 грн. та судовий збір 597,22 грн.
Заочним рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 30 вересня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість в розмірі 59721,68 грн., а також судові витрати в розмірі 597,22 грн., а всього 60318,90 грн.
Посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу і просить скасувати заочне рішення та закрити провадження по справі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що судом у повному обсязі вказані вимоги закону не дотримано.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідачки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 59721,68 грн, суд першої інстанції виходив з того, що укладений кредитний договір відповідає вимогам закону, а оскільки відповідачкою ОСОБА_3 порушені зобов'язання по поверненню кредиту, то вона як боржниця за цим договором, повинна відшкодувати зазначену заборгованість.
З такими висновками суду першої інстанції погодитися в повному обсязі не можливо, виходячи з наступного.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 17.07.2008 року між ВАТ «РодовідБанком», правонаступником якого став ПАТ «РодовідБанк» та ОСОБА_3, був укладений кредитний договір №Ск-1335-016632/7-2008, згідно якому відповідачці було надано споживчий кредит у розмірі 5999,95 грн з оформленням платіжної картки Visa Electron №НОМЕР_1 строком до 17.07.2010 року включно, зі сплатою 0,01 відсоток річних протягом дії пільгового строку кредитування та 36,5 відсотків річних після закінчення дії пільгового строку кредитування, який вона зобов'язалася повертати щомісячно. Цим же кредитним договором передбачені санкції за порушення зобов*язання по належному виконанню умов кредитного договору. (а.с.13-17).
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 свої зобов'язання по поверненню кредиту за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, тому за нею створилася заборгованість, станом на 10.07.2013 року в сумі 59721,68 грн, яка складається з простроченого кредиту - 5000,61 грн, прострочених відсотків - 8,54 грн, простроченої плати за обслуговування кредитом - 3399,66 грн, заборгованості з пені : за прострочення кредиту - 29203,56 грн, відсотків - 49,87 грн, плати за обслуговування кредита - 19854,02 грн, 3% річних : за прострочення кредиту - 560,79 грн, прострочення відсотків - 0,94 грн, прострочення сплати за обслуговування кредиту - 377,52 грн, інфляційні витрати : за прострочення кредиту -757,90 грн, прострочення відсотків - 1,32 грн, прострочення плати за обслуговування кредиту - 506,95 грн.
Відповідно до ст.. 509. ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заборгованість за зазначеним кредитним договором знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та суд дійшов правильного висновку, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, які випливають з кредитного договору.
Разом з тим, суд першої інстанції при вирішенні справи не дав належної правової оцінки того, що розмір заборгованості значно перевищує розмір отриманого нею кредиту.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення.
Розглядаючи питання стягнення заборгованості з пені за прострочення кредиту - 29203,56 грн, відсотків - 49,87 грн, плати за обслуговування кредита - 19854,02 грн, а разом в сумі 49107,45 грн, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішив його без врахування того, що її розмір перевищує розмір боргу за кредитом в шість разів (49107,45 грн.: 8408,81 грн), а тому, враховуючи принципи справедливості та розумності, підлягає зменшенню до 8184,57 грн. (49107,45:6)., з яких: пеня за прострочення кредиту - 4867,26 грн, пеня за прострочку відсотків - 8,31 грн, пеня за прострочку плати за обслуговування кредитом - 3309,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка, яка невиконанням зобов*язання порушила майнові права позивача, не може бути звільнена від сплати зазначених нарахувань.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України, 3% річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню тільки на суму основного боргу, тобто, тіло кредиту, і не нараховуються на прострочені відсотки та пеню.
Така правова позиція викладена Верховним Судом України в аналізі практики застосування статті 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві з метою забезпечення однакового застосування законодавства у вирішенні справ зазначеної категорії, яка судом першої інстанції не була врахована.
Таким чином, в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню частково: тільки в розмірі нарахування 3% річних за прострочення кредиту та інфляційних витрат за прострочення кредиту в сумі 560,79 грн та 757,90 грн. відповідно, решта нарахувань стягненню не підлягає і в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, розмір заборгованості відповідачкою не спростований, інших розрахунків не надано, сплачені нею в рахунок заборгованості по кредиту грошові суми (а.с. 47-48, 8-12) враховані при визначенні суми заборгованості
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не повинна відповідати за зобов*язаннями ПАТ «РодовідБанк», оскільки вона укладала кредитний договір з іншою юридичною особою - ВАТ «РодовідБанк» на увагу не заслуговують, оскільки з належно оформленої копії установчого документу вбачається, що ПАТ «РодовідБанк» є правонаступником ВАТ «РодовідБанк», у зв*язку із чим до нього перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_3 за вказаним договором.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги і в частині посилання на те, що відповідачка не отримувала кредит в сумі 5999,95 грн., оскільки це спростовується наявною в матеріалах справи копією кредитного договору від 17.07.2008 року, з якої вбачається, що згідно умов кредитного договору п.п.1.1.7.1, 1.1.7.2 позивач надав відповідачці споживчий кредит в сумі 5999,95 грн, з яких 5500 грн було перераховано на кредитний рахунок, а 499,95 грн., яку відповідачка повинна була сплатити в день отримання кредитних коштів, в якості (винагороди) плати за перевірку документів, перераховано на рахунок банку.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлений позов на суму 59721,68 грн, а задоволений позов в розмірі 17912,07 грн., тобто на 29,9 %. Тому підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача в рахунок понесених витрат по оплаті судового збору- 178,56 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Колегія суддів, керуючись ст.ст. 303-304, 307, 309, 316, 324, 325 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 30 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № Ск-1335-016632/7-2008 від 17 липня 2008 року станом на 10.07.2013 року в розмірі 17912,07 грн., з яких :
- прострочений кредит - 5000,61 грн;
- прострочені відсотки - 8,54 грн;
- прострочена плата за обслуговування кредиту - 3399,66 грн;
- пеня за прострочення кредиту - 4867,26 грн;
- пеня за прострочення відсотків - 8,31 грн;
- пеня за прострочення плати за обслуговування кредиту - 3309,00 грн;
- 3% річних за прострочення кредиту - 560,79 грн;
- інфляційні витрати за прострочення кредиту - 757,90 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «РодовідБанк» сплачені судові витрати в сумі 178,56 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.
Головуючий:
Судді: