31 березня 2014 року м. Київ К/800/16491/14
Суддя Вищого адміністративного суду України Цуркан М.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державного казначейства України в Кіровоградській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про стягнення коштів,
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з Державного бюджету України 3 038,51 грн помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування при придбанні автомобіля.
Суди мотивували свої рішення тим, що на момент виникнення спірних відносин чинним було положення пункту 7 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яке передбачало сплату збору особою, яка здійснює відчуження автомобіля, а не його покупцем.
Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді звернулося з касаційною скаргою на зазначені рішення судів, в якій просять їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV (КАС України) Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).
Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки повторюють доводи, які належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
За обставин, коли у такій категорії спорів існує усталена судова практика Вищого адміністративного суду України (відповідна правова позиція висловлена в ухвалі № К/9991/47603/12 від 11 жовтня 2012 року), а оскаржуване судове рішення їй не протирічить, підстав для перевірки матеріалів справи не вбачається.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи з викладеного, та керуючись частиною п'ятою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає
Суддя
Вищого адміністративного
суду України М.І. Цуркан
Суддя М.І. Цуркан