26 березня 2014 року м. Київ К/800/621/14
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Олексієнка М.М.,
суддів: Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ МВС) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення за касаційною скаргою представника ГУ МВС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, -
У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позивних вимог, просив визнати протиправним і скасувати наказ ГУ МВС від 23 серпня 2013 року № 1558 в частині звільнення його з органів внутрішніх справ України.
Посилався на незаконність оскаржуваного рішення, так як при обранні дисциплінарного стягнення не враховані всі обставин вчиненого проступку та не дотримано строків притягнення до відповідальності.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу ГУ МВС від 23 серпня 2013 року № 1558 про накладення на помічника начальника відділу - оперативного чергового Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області майора міліції ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.
У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказує на те, що позивачем не дотриманий порядок оскарження наказу.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, з 2000 року ОСОБА_2 проходить службу в органах внутрішніх справ. В період з вересня 2007 року по липень 2010 року обіймав посаду старшого інспектора дозвільної системи, а з лютого 2013 року працює на посаді помічника начальника відділу - оперативний черговий Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області.
Наказом ГУ МВС від 23 серпня 2013 року № 1558, який є предметом оскарження, на позивача накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ за грубе порушення службової дисципліни, дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ, що виразилося у неналежному виконанні службових обов'язків, а саме внесенні до інформаційно-інтегрованої пошукової системи завідомо недостовірних даних про продовження терміну дії дозволу на право носіння та зберігання зброї громадянином ОСОБА_3.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення про накладення стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ є необґрунтованим та прийнято поза межами строків, передбачених статтею 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Висновок судів відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Порядок накладення дисциплінарного стягнення врегульований статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до частини десятої цієї статті при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Як вірно зазначено судами попередніх інстанції, при визначенні виду стягнення, відповідачем належним чином не враховані обставини, що мають суттєве значення. Зокрема, не враховано, що згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.10.2013 року інкриміновані позивачу діяння через малозначність не являють собою суспільної небезпечності. Не доведено, що від вчинених дій заподіяно шкоду інтересам громадян чи державі. Позивач характеризується лише з позитивної сторони, за час проходження служби неодноразово нагороджувався, тому підстав до застосування найбільш суворого заходу стягнення не було.
Крім того, порушені строки накладення дисциплінарного стягнення.
Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.(частина друга статті 16 у редакції Закону України від 13.04.2012 року №4652-VI)
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення (частина третя статті 16 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 13.04.2012 року №4652-VI).
Як установлено судами, проступки, які інкримінуються позивачу, вчинялися в період з 23 липня 2002 року по 6 липня 2010 року (не забезпечив щорічного контролю за зберіганням вогнепальної зброї), 8 та 13 травня 2006 року, 5 січня 2009 року (зловживаючи службовим становищем, що виразилося у внесенні завідомо неправдивих відомостей про продовження терміну дії на право носіння і зберігання вогнепальної зброї), стягнення накладено лише 23 серпня 2013 року, тобто після шести місяців з дня вчинення проступків.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
1 В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський