Справа № 464/12543/13-ц
25.03.2014 Сихівський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Шашуріної Г.О.,
за участю секретаря Причини О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиціїпро встановлення факту родинних відносин, -
заявник звернулася до суду з вказаною заявою, посилаючись на те, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Ташкент. Її мати - росіянка ОСОБА_2, а батько - єврей ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. В силу певних обставин, а саме, у зв'язку з тогочасними антисемітськими настроями в суспільстві, батьки вирішили не зазначати при реєстрації її народження хто є її батьком, а лише зазначити по-батькові «ОСОБА_1». В той же час батько тривалий час проживав з ними однією сім'єю. Національність її батька - єврей, зазначена в свідоцтві про народження її брата ОСОБА_4 Необхідність встановлення факту родинних стосунків із ОСОБА_3, який був євреєм, є підтвердження її єврейської національності, що є підставою репатріації в державу Ізраїль. На підставі вказаного заявник просила встановити факт її родинних відносин з її батьком ОСОБА_3.
В подальшому заявник уточнила свої вимоги та згідно з заявою від 17.02.2014 року просила суд факт визнання батьківства ОСОБА_3 щодо неї та зобов'язати Галицький відділ ДРАЦС Реєстраційної служби ЛМУЮ доповнити запис про народження № 600 від 01.04..1962 року відомостями про батька на ім'я ОСОБА_3 за національністю єврей, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Заявник в судовому засіданні заяву підтримала з підстав, викладених в ній, просила вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заінтересована особа, надала заяву про можливість розгляду справи за відсутності свого представника.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника заінтересованої особи на підставі наявних в справі доказів.
Заслухавши пояснення заявника, показання свідків, дослідивши та перевіривши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Роз'ясненнями, наданими в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР.
Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 01.10.1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати.
Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
З свідоцтва про народження від 01.04.1962 року серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в графі «мати» зазначено «ОСОБА_2», в графі «батько» - запис відсутній.
24.12.1988 року заявник уклала шлюб з ОСОБА_6, внаслідок чого дружині присвоєно прізвище «ОСОБА_1».
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.07.1964 року вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року, в графі «мати» зазначено «ОСОБА_2», в графі «батько» - «ОСОБА_3».
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 17.04.2009 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Відповідно до довідки ЛКП «№504» від 11.12.2013 року № 301 в АДРЕСА_1 були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1
За наведених обставин суд приходить до висновку, що факт батьківства ОСОБА_3 по відношенню до заявника ОСОБА_1 не підтверджено належними доказами.
Факт запису про ОСОБА_3 як батька у свідоцтві про народження ОСОБА_4 не свідчить про батьківство ОСОБА_3 по відношенню до заявника.
Реєстрація ОСОБА_3 за місцем проживання заявника також не свідчить про факт його батьківства. Крім того, ОСОБА_3 був зареєстрований за вказаною адресою в період з 11.09.1961 року по 16.05.1965 року, тобто вже після народження заявника.
Суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_8 щодо батьківства ОСОБА_3 по відношенню до заявника, оскільки відповідно до приписів ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд не вбачає належних доказів, які б підтвердили факт, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, є батьком заявника. Крім того, відсутні докази визнання ОСОБА_3 батьківства по відношенню до заявника. Тому, вимоги заявника є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5, ст.ст. 10, 59, 60, 169, 208, 209, 212-215, 218, 234, 235, 256-259 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення або з дня отримання його копії.
Суддя: