27.03.2014
Справа № 337/1239/14-к
Провадження № 1-кп/337/126/2014
27 березня 2014 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.02.2014 за № 12014080070000372 за обвинуваченням: ОСОБА_4 23.05.1990 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, не заміжньої, з професійно-технічною освітою, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, суд -
24.01.2014 року, Правобережним міжрайонним центром зайнятості м. Запоріжжя, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Радянський д.33 громадянці ОСОБА_4 було надано статус безробітньої, та наказом від 31.01.2013 року НТ № 130130 їй було призначено допомогу по безробіттю. При цьому ОСОБА_4 була ознайомлена з положенням п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме з зобов'язанням своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, та про кримінальну відповідальність за подання недостовірних даних.
Не дивлячись на це, ОСОБА_4 маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи, що вона має статус безробітної, отримує допомогу по безробіттю, та у разі працевлаштування повинна знятись з обліку центру зайнятості, 03.05.2013 року, працевлаштувалась згідно наказу №80/1-п в ТОВ «Авто Просто», розташованому за адресою: м. Київ, вулиця Воровського 24 на посаду продавця-консультанта зі строком випробування в 3 місяці з тарифною ставкою 1200 гривень в місяць, де працювала в вказаній посаді в період часу з 03.05.2013 року по 31.05.2013 року. За цей період часу, ОСОБА_4 отримала доход 1092 гривні 29 копійок.
Водночас, ОСОБА_4 в період з 03.05.2013 року по 07.10.2013 року, отримала допомогу по безробіттю, нараховану Правобережним міжрайонним центром зайнятості м. Запоріжжя в сумі 2535 гривень 75 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми шахрайськими діями заподіяла Правобережному міжрайонному центру зайнятості м. Запоріжжя матеріальний збиток на вказану суму.
Умисні дії ОСОБА_4 , кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
19.02.2014 р., між обвинуваченою та прокурором була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
Згідно даної угоди обвинувачена ОСОБА_4 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 1. ст.190 КК України та призначення покарання ОСОБА_4 у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян- 510 гривень.
Відповідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Прокурор пояснив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та просить затвердити угоду.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Зміст угоди про визнання винуватості, умови та порядок її укладення відповідають вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, підстав передбачених ч. 7 ст. 474 цього Кодексу, для відмови в затверджені угоди не встановлено. Прокурором при вирішенні питання про укладення угоди враховані обставини, визначені ст. 470 КПК України.
Узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, інтересам суспільства не суперечить, визначена у межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України, є справедливою, необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення нею нових злочинів. При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватої та обставини, що пом'якшують її покарання.
Зокрема, враховано, що ОСОБА_4 є особою раніше не судимою, на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, повністю визнала свою вину, щиро розкаялася, що пом'якшує її покарання.
Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого злочину, з урахуванням особи виннуватої, суд дійшов висновку укладену між прокурором і обвинуваченою ОСОБА_4 угоду про визнання винуватості затвердити, призначити останній узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в дохід держави.
Крім того, суд переконався, що обвинувачена цілком розуміє права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, а також сторони цілком розуміють наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України щодо обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями ст. ст. 394 та 424 КПК України, а обвинувачена також її відмову від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду від 19.02.2014 року про визнання винуватості між обвинуваченою ОСОБА_4 та прокурором.
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян- 510 гривень.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1