Справа № 822/98/14
Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
26 березня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Білоуса О.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Державна податкова інспекція у м.Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сприяння" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна , -
ДПІ у м. Хмельницькому звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ фірма " Сприяння" про надання дозволу на погашення податкового боргу платника податків за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у м. Хмельницькому проведено опис майна (автомобілів) ТОВ фірма "Сприяння" у податкову заставу згідно з актом № 121 від 18.08.2011 року. Вважаючи, що оскільки право податкової застави зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а вжиті податковим органом усі передбачені законом заходи з метою стягнення податкового боргу не призвели до його погашення, просили надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна товариства.
Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.02.2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, згідно з актом ДПІ у м. Хмельницькому № 121 від 18.08.2011 року описане майно відповідача, а саме автомобілі: ЗАЗ 110557, державний номер ВХ 7498 АР; ЗАЗ 110558 - 42, державний номер ВХ 1158 ВС; ЗАЗ 110558 - 42, державний номер ВХ 1156 ВС; ЗАЗ 110557, державний номер ВХ 7499 АР. Акт підписаний представниками податкового органу і підприємства.
Відповідно до інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, публічне обтяження - податкова застава зареєстрована 18.08.2011 року за №32629283.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2012 року у справі № 2270/2966/12, яка набрала законної сили, задоволений позов Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до товариства з обмеженою відповідальністю "Сприяння" про стягнення податкового боргу в сумі 362 978 грн. з рахунків відповідача в банках та за рахунок готівки, яка йому належить.
З метою виконання постанови суду до банківських установ направлялись платіжні вимоги № 770-775 від 04.07.2012 року, які, були повернуті без виконання.
Вирішуючи по суті питання про наявність підстав для задоволення заявлених вимог, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. п. 87.3.1. п. 87.3. ст. 87 Податкового кодексу України не може бути використане як джерело погашення податкового боргу майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.
Податкова застава, згідно із ст. 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", є різновидом публічного обтяження, та підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Статтею 90 Податкового кодексу України передбачено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.
Пункт 3 статті 38 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у редакції, чинній на час виникнення права податкової застави, передбачає, що якщо рухоме майно, яке є предметом публічного обтяження, є також предметом інших обтяжень, задоволення прав обтяжувача за публічним обтяженням або особи, на користь якої встановлено публічне обтяження, здійснюється в черговості згідно з пріоритетом публічного обтяження.
Стаття 14 Закону передбачає поняття пріоритету обтяження, який визначається на підставі реєстрації. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом.
Крім того, відповідно до п. 5 ст. 18 Закону України " Про заставу", якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до кредитного договору №КUOO6718 від 10.11.2010 року ПАТ "Фольксбанк" надав ТОВ "Сприянння" грошові кошти для придбання транспортних засобів.
Згідно із договором застави від 10 листопада 2010 року, укладеного між відповідачем та ПАТ "Фольксбанк", автомобілі ЗАЗ 110558 - 42 державний номер ВХ 1158 ВС та ЗАЗ 110558 - 42 державний номер ВХ 1156 ВС року передані у заставу банку, де і знаходяться на час розгляду справи судом, що підтверджується довідкою ПАТ "Фольксбанк" №64/2009 від 31.01.2014 року.
Відповідно до договору кредиту №986/34 РКА 17 від 21 квітня 2008 року, укладеного між ТОВ" Сприянння" та АКБСР "Укрсоцбанк", банк надав відповідачу грошові кошти на купівлю транспортних засобів ЗАЗ 110557 державний номер ВХ 7498 АР та ЗАЗ 110557 державний номер ВХ 7499 АР. Вказані транспортні засоби відповідно до договору застави від 01.04.2008 року №986/ЗМ-09 та довідки ПАТ "Укрсоцбанк" від 31.01.2014 року на теперішній час перебувають у заставі банку.
Відповідно до інформації, наданої банківськими установами, кредитні зобов'язання підприємства на цей час у повному обсязі не погашені, зважаючи на що автомобілі продовжують перебувати у заставі.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що вказані приватні обтяження належним чином зареєстровані у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Зокрема, про це свідчать запис № 1 від 05.05.2008 року ( №7127908 ) стосовно автомобілів ЗАЗ 110557 державний номер ВХ 7498 АР та ЗАЗ 110557 державний номер ВХ 7499 АР.
У записі за № 3 міститься інформація про реєстрацію приватного обтяження від 11.11.2010 року ( №10479113) стосовно автомобілів ЗАЗ 110558 - 42 державний номер ВХ 1158 ВС та ЗАЗ 110558 - 42 державний номер ВХ 1156 ВС року.
Вказана інформація встановлена на підставі відомостей, які містяться у витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Отже, зазначені приватні обтяження стосовно транспортних засобів виникли та зареєстровані раніше, ніж право податкової застави (у 2011 році). Крім того, станом на час розгляду справи в суді вони є чинними та не скасовані. Судом першої інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що майно, описане у 2011 році у податкову заставу, знаходиться у зареєстрованій заставі інших осіб, право якої до того ж виникло раніше.
З огляду на це колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що підстави для надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, відсутні.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.