Справа № 822/3852/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
26 березня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Білоуса О.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.
при секретарі: Сокольвак Ю.В.
за участю представників сторін:
відповідача: Молявчик О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії щодо визнання безпідставною видачі посвідчення , -
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги мотивовано тим, що він працював на території безумовного (обов'язкового) відселення з 18.06.1986 року по 31.10.1986 року, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Рішенням Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС №62 від 12.06.2013 року було вилучено посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 за безпідставністю його видачі у зв'язку із не підтвердженням факту виконання робіт у зоні відчуження. Вважаючи висновки комісії безпідставними, а рішення - неправомірним, просив визнати протиправними дій та рішення Комісії від 12.06.2013 року, скасувати вимогу Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації від 26.09.2013 року №11794 про здачу посвідчення від 15.02.1993 року, зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Хмельницької ОДА вжити заходів щодо поновлення прав ОСОБА_1 на соціальний захист, а також зобов'язати УПФУ в Теофіпольському районі сплачувати пенсію в раніше визначеному розмірі як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.10.2013 року позов задоволено частково. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.10.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.10.2013 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.
Представники відповідачів, позивач в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Департамент соціального захисту населення Хмельницької ОДА направив клопотання про розгляд справи без участі представника, решта осіб про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.
Заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 від 19.06.1991 року та аналогічне посвідчення категорії 3 серії НОМЕР_2 від 15.02.1993 року.
Відповідно до архівної довідки галузевого Державного архіву Міністерства оборони України № 40070 від 5 грудня 2007 року, згідно архівних документів військової частини № НОМЕР_3 позивач дійсно приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 18 червня (наказ № 14) по 11 листопада 1986 року (наказ № 159). Із цієї ж довідки встановлено, що місцем дислокації військової частини у вказаний період було с. Вільча, з 23 серпня Буда-Воровичі, з 1 листопада Славута. Таким чином було вказано населені пункти зони безумовного (обов'язкового) відселення, де ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зазначені обставини підтверджуються також відомостями військового квитка та довідки військової частини 31434 № 288 від 5 листопада 1985 року.
Рішенням головного управління праці та соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації (засідання тимчасової комісії при Хмельницькій ОДА по перевірці правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" від 05.06.1997 року - протокол №10) підтверджено правильність видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" категорії 3 ОСОБА_1
31.08.2010 року постановою Теофіпольського районного суду задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському районі про призначення пенсії. Разом з тим дії Управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському районі щодо відмови позивачу у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років з 1 квітня 2010 року визнані неправомірними та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському районі Хмельницької області призначити ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років з 1 квітня 2010 року та забезпечити її виплату.
Працівниками Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в Хмельницькій області проведено ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності територіальних підрозділів Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі, в частині правильності призначення пенсії, допомог і компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обґрунтування видачі документів, що слугували підставою для призначення пенсії, допомог і компенсацій за період з 01.01.2009 по 01.12.2011 рік.
В результаті перевірок правильності призначень пенсій постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи громадян ДФІ у Хмельницької області встановлено розбіжності по справі позивача.
Головним управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації (лист від 07.11.2012 № 03/02- 1593) особову справу позивача за результатами перевірки ДФІ (лист ДФІ у Чернігівській області (від 19.03.2012 № 2-33/279, від 28.12.2012 № 16-35/102 та від 3131.01.2012 № 16-35/5) було надіслано на розгляд Комісії.
На підставі наданих документів Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України прийнято рішення від 12.06.2013 року (протокол№62) про визнання безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 ОСОБА_1 , оскільки не підтверджено факт виконання робіт в зоні відчуження. Посвідчення підлягає вилученню з повідомленням місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 9 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнаються: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 10 вказаного Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ визначено осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, якими вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно зі статтею 2 цього ж Закону залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, міри перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих і соціально-побутових відносин, територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.
Так, зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році (пункт перший частини першої статті 2 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ).
Згідно з частиною другою даної статті межі зон територій радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України на основі експертних висновків Національної академії наук України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоров'я, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, за поданням обласних рад і затверджуються Верховною Радою України.
Статтею 14 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.
До категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.
У відповідності до статті 15 вищезазначеного Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
При цьому колегія суддів апеляційного суду зауважує, що судом першої інстанції помилково ототожнено поняття "зони безумовного відчудження (відселення)" та "зони радіоактивного забруднення" згідно з переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначених Постановою КМ УРСР від 23 липня 1991 р. N 106. Відповідно до зазначеної постанови, смт. Вільча та с. Буда-Воровичі Поліського району, Київської області віднесені до зони такого забруднення.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовані «Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 року №501. Згідно з абз.2 п.5 зазначеного Порядку до пунктів дезактивації техніки і санітарної обробки населення належать пункти у межах сіл Діброви Поліського, Дитяток і Старих Соколів Іванківського районів, на аеродромах Чернігівського вищого військового училища льотчиків у місті Чернігові і селі Малійках Чернігівського району Чернігівської області та пункт дезактивації залізничного транспорту на станції Вільча Поліського району.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до архівної довідкою галузевого Державного архіву Міністерства оборони України № 40070 від 5 грудня 2007 року згідно архівних документів військової частини № НОМЕР_3 позивач дійсно приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 18 червня (наказ № 14) по 11 листопада 1986 року (наказ № 159), та вказано, що місцем дислокації військової частини у вказаний період було смт. Вільча, з 23 серпня Буда-Воровичі, з 1 листопада Славута. Також відповідно до військового квитка та довідки військової частини 31434 № 288 від 5 листопада 1985 року зазначається його участь у ліквідації наслідків аварії. При цьому з матеріалів справи не встановлено, що позивачем виконувались роботи саме у пункті дезактивації залізничного транспорту на станції Вільча Поліського району.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.
Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі Хмельницької області задовольнити повністю .
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії щодо визнання безпідставною видачі посвідчення, - скасувати .
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі "31" березня 2014 р. .
Головуючий Білоус О.В.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.