26 березня 2014 р.Справа № 820/6301/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Запари Е.В.
представника позивача Москова М.В.
представника відповідача Прокопенка О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2014р. по справі № 820/6301/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Командира військової частини НОМЕР_1
про скасування рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд визнати протиправними та скасувати абзац 12 констатуючої частини та пункт 3 розпорядчої частини наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.01.13 №72 “Про підсумки проведення службового розслідування за фактом недбалого ставлення посадових осіб військової частини НОМЕР_2 щодо організації зберігання озброєння протиповітряної оборони” (в редакції наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 28.01.13 № 109 “Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.01.2013 № 72” та від 08.02.13 № 152 “Про внесення змін до наказу командира військової частини від 14 від 21.01.2013 № 72” ) про накладення на начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2014р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, ОСОБА_1 , зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на момент спірних правовідносин позивач перебував на посаді начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 . Військове звання - полковник.
11.01.2013р. Командиром військової частини НОМЕР_1 було затверджено акт проведення службового розслідування на підставі якого прийнято наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.01.13 № 72 “Про підсумки проведення службового розслідування за фактом недбалого ставлення посадових осіб військової частини НОМЕР_2 щодо організації зберігання озброєння протиповітряної оборони” яким за порушення п. 13 ст. 69 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України накладено на начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
З мотивувальній частині акту службового розслідування (а.с.114), висновки якого покладені в основу спірного рішення зазначено стосовно позивача, що на протязі понад двох років ні посадові особи, ні інвентиризаційні комісії військової частини НОМЕР_2 не виявили нестачі блоків та механізмів з комплекту виробів 9А33БМ3, що свідчить про незадовільну організацію їх обліку та не вжиття заходів з організації надійної охорони озброєння та військової техніки, за що відповідає начальник штабу військової частини.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень є законним та обґрунтованим.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.
Cпірні правовідносини врегульовані Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу", Законом України "Про дисциплінарний статут Збройних Сил України", Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", іншими нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут) визначені загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Згідно з ст.16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
У відповідно до п. 13 ст. 69 Статуту начальник штабу полку (окремого батальйону) зобов'язаний постійно знати про наявність особового складу, наявність і стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, а також щоденно керувати веденням їх обліку в полку, забезпечувати додержання штатної дисципліни.
Основи організації та ведення військового (корабельного) господарства, права та обов'язки посадових осіб військової частини (корабля) та з'єднання, пов'язані з веденням військового (корабельного) господарства визначені Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року за №300 (далі - Положення №300).
Згідно з п. 2.1 Положення №300 військове (корабельне) господарство - це сукупність сил і засобів, які входять до складу військових частин (кораблів) і з'єднань, а також передані їм у постійне чи тимчасове користування різні об'єкти матеріально-технічної бази, матеріальні засоби, призначені для забезпечення бойової підготовки і виховної роботи, військового побуту, правильної експлуатації, ремонту, зберігання озброєння, військової техніки і майна.
У відповідності до п. 3.1.5 Положення №300 начальник штабу частини (з'єднання) повинен знати стан військового (корабельного) господарства та контролювати виконання розпоряджень командира з питань його ведення. Він відповідає за утримання, експлуатацію, бойову готовність командних пунктів і пунктів керування, засоби зв'язку та охоронної сигналізації, організовує узгоджену роботу заступників командира, начальників родів військ та служб частини (з'єднання) щодо ведення військового (корабельного) господарства. Начальник штабу повинен своєчасно повідомляти їх про намічені заходи щодо бойової підготовки та виховної роботи, організаційні заходи, зміну дислокації підрозділів (частин), строки прибуття молодого поповнення та чергового звільнення військовослужбовців строкової служби, а також надавати інші відомості, необхідні для планування господарчої діяльності військової частини (з'єднання), витребування, одержання та витрачання матеріальних засобів і коштів.
В силу вимог п.3.1.9 Положення №300 усі посадові особи військової частини (з'єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні, зокрема, знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності; правильно визначати потреби та знати рівень забезпеченості підрозділів, частин (з'єднань) матеріальними засобами і коштами у підпорядкованих службах для забезпечення бойової та мобілізаційної готовності, бойової готовності спеціальних споруд, бойової підготовки і виховної роботи та створення необхідних матеріально-побутових умов особовому складу; організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі); здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням; організовувати проведення (у встановлені терміни) перевірок та документальних ревізій господарської діяльності, а також інвентаризацію матеріальних засобів у підпорядкованих службах (службі); вести узагальнений облік втрачених матеріальних засобів за підпорядковані служби (підрозділи) в натуральних або вартісних показниках.
Тому посилання позивача на те, що не встановлено причинного зв'язку з його бездіяльністю та виявленою нестачею блоків та механізмів з комплекту виробів А33БМ3, а тому він не може нести відповідальність, є безпідставним та суперечить Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Положенню про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України №300.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних сил України затверлденого Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що дії відповідача при прийнятті спірного рішення не суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ними рішення.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2014р. по справі № 820/6301/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М.
Повний текст ухвали виготовлений 26.03.2014 р.