Справа № 822/4677/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
26 березня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Білоуса О.В.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції у Суворівському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції у Суворівському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, Управління Державної казначейської служби у м.Одесі про стягнення помилково сплачених коштів , -
ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ Міндоходів в Одеській області, ДПІ у Суворівському районі м. Одеси, Управління Державної казначейської служби у м.Одесі про стягнення помилково сплаченого податку з доходу, отриманого від продажу частки квартири. Позовні вимоги мотивовано тим, що під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 15.06.2013 року ними сплачений податок з доходу фізичних осіб в сумі 9267,50 грн. кожним. Вважаючи, що відповідно до п.172.1 ст.172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) квартири або їх частини, не оподатковується, просили стягнути безпідставно сплачені кошти з бюджету на їх користь.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15 червня 2013 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що належить їм на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про права власності серії САС №441121 від 10.10.2010 року. Під час нотаріального посвідчення зазначеного договору кожен з позивачів сплатив до бюджету податок з доходу від продажу нерухомого майна в розмірі 5% від вартості належної кожному частки квартири, в сумі 9267,50 грн. На звернення позивачів щодо повернення сплачених коштів відповіді не надходило.
Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що в силу п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
За змістом п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 ПК України.
Статтею 172 ПК України встановлений порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до п.172.1 ст.172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Досліджуючи наявність підстав для застосування п.172.1 ст.172 ПК України для оподаткування доходу, отриманого позивачами від продажу квартири відповідно до договору купівлі - продажу, укладеного 15.06.2013 року, судом першої інстанції встановлено наступне.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 09.12.1999 року №99-028/С, зареєстрованого Одеським бюро технічної інвентаризації 04.01.2000 року за №352 стор. 12 в реєстрі 137, позивачі придбали на Одеській універсальній товарній біржі «Витязь» 576/1000 частини квартир АДРЕСА_1.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29.09.2008 року по справі №2-5236 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_2В до ОСОБА_4, яке набрало законної сили 10.10.2008 року, зазначений договір купівлі-продажу від 09.12.1999 року №99-028/С визнаний дійсним.
На підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.02.2009 року №65 р «Про затвердження проекту поділу квартири АДРЕСА_1 на дві самостійні», яким дану квартира поділена на дві окремі (АДРЕСА_1), виконавчий комітет Одеської міської ради 01.10.2010 року оформив Свідоцтво про право спільної часткової власностіпозивачів на квартиру АДРЕСА_1 заг. площею 65,9 кв.м.
У відповідності до ст.153 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час укладання договору купівлі-продажу від 09.12.1999 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Частиною 1 ст.227 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
В силу ст.47 Цивільного кодексу Української РСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
За змістом ст. 128 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час укладання договору купівлі-продажу, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.
Відповідно до частини 2 ст.227 Цивільного кодексу Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Таким чином, діючий на час укладання договору купівлі-продажу від 09.12.1999 року Цивільний кодекс не пов'язував перехід права власності на житло з реєстрацією договору купівлі-продажу. Покупець набував право власності на житло з моменту укладання договору купівлі-продажу та передачі його від продавця до покупця.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 29.09.2008 року по справі №2-5236, встановлена також правомірність набуття позивачами права власності на квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.1999 року №99-028/С, зареєстрованого Одеським бюро технічної інвентаризації 04.01.2000 року, та дійсність вказаного договору.
Отже, право власності на квартиру АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1, позивачі набули на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.1999 року №99-028/С. Відтак, на момент продажу зазначеної квартири у 2013 році позивачі володіли нею більше трьох років. Вказана обставина в сукупності з іншими обставинами (відсутність протягом звітного податкового року доходів від продажу (обміну) житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення) дає право позивачам на оформлення договору купівлі-продажу квартири без сплати податку з доходу, отриманого від її продажу, відповідно до п. 172.1 ст. 172 ПК України.
На цій підставі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачі помилково сплатили до місцевого бюджету податок з доходу від продажу квартири в розмірі 5% від вартості належної кожному частки квартири, в сумі 9267,50 грн. під час нотаріального посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу.
Доводи апеляційних скарг спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної податкової інспекції у Суворівському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.