26 березня 2014 р. Справа № 820/11475/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Запари Е.В.
представника позивача Корнієнко Ю.В.
представника відповідача Горбонос В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2013р. по справі № 820/11475/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський м'ясопереробний завод"
до Харківської митниці Міндоходів , Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області
про скасування рішення та стягнення сум,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський м"ясопереробний завод" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів та в просило суд постановити рішення, згідно якого визнати протиправними та скасувати рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів: - № 807000003/2013/001386/2 від 11.07.2013 року, № 807000003/2013/001409/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001411/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001508/2 від 01.08.2013 року, № 807000003/2013/001410/2 від 16.07.2013 року. № 807000003/2013/001414/2 від 16.07.2013 року. № 807000003/2013/001506/2 від 12.08.2013 року, № 807000003/2013/001522/2 від 01.08.2013 року, № 807000003/2013/001594/2 від 13.08.2013 року, № 807000003/2013/001607/2 від 13.08.2013 року, № 807000003/2013/001265/2 від 27.06.2013 року, № 807000003/2013/001408/2 від 16.07.2013 року; стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Харківській області на користь ТОВ "Харківський м'ясопереробний завод" кошти в сумі надміру зарахованих до державного бюджету митних платежів 4 047 560,72 гривень.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.13 позов задоволено..
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме ст. 53, 58, 60 Митного кодексу України, ст.159 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Харківський м'ясопереробний завод" під час здійснення зовнішньоекономічних імпортних операцій в межах укладеного з резидентом Німеччини компанією Trinity GmbH контракту № 20100408 від 08 квітня 2010 року, склав і подав до Харківської митниці Міндоходів вантажні митні декларації: ВМД № 807100000/2013/033927 від 16.07.2013, ВМД № 807100000/2013/036901 від 31.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/033721 від 15.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/036724 від 30.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/033679 від 15.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/033688 від 16.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/036591 від 30.07.2013 року на товар, в яких визначив митну вартість товару за основним методом у розмірі 79402,50 євро за 176450 кілограм товару, що становить 0,45 євро за кілограм товару, в тому числі у вартість входить і оплата транспортних послуг. На виконання умов контракту № 20100408 від 08 квітня 2010 року позивач придбав заморожене куряче м'ясо механічної обвалки.
В межах укладеного з резидентом Голландії компанією Vion Sales West B.V. контракту № 20121120 від 20 листопада 2012 року, позивач склав і подав до відповідача , Харківської митниці Міндоходів вантажні митні декларації ВМД № 807100000/2013/037016 від 31.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039324 від 12.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039327 від 12.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/030680 від 27.06.2013 року на товар, в яких визначив митну вартість товару за основним методом у розмірі 8800 євро за 20000 кілограм товару, що становить 0,44 євро за кілограм товару. На виконання умов контракту № 20121120 від 20 листопада 2012 року позивач придбав заморожене свинину та субпродукти.
В межах укладеного з резидентом Франції компанією SN Favid контракту № F-1-2013/1 від 14 травня 2013 року позивач склав і подав до відповідача , Харківської митниці Міндоходів вантажну митну декларацію ВМД № 807100000/2013/033685 від 15.07.2013 року на товар, в якій визначив митну вартість товару за основним методом у розмірі 88244,70 євро за 176489,4 кілограм товару, що становить 0,50 євро за кілограм. На виконання умов контракту № F-1-2013/1 від 14 травня 2013 року позивач придбав заморожене куряче м'ясо механічної обвалки.
Внаслідок реалізації Харківською обласною митницею владної управлінської функції - контролю за правильністю визначення митної вартості товарів згаданим територіальним органом доходів і зборів було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим прийняті рішення № 807000003/2013/001386/2 від 11.07.2013 року, № 807000003/2013/001409/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001411/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001508/2 від 01.08.2013 року, № 807000003/2013/001410/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001414/2 від 16.07.2013 року, № 807000003/2013/001506/2 від 12.08.2013 року, № 807000003/2013/001522/2 від 01.08.2013 року, № 807000003/2013/001594/2 від 13.08.2013 року, № 807000003/2013/001607/2 від 13.08.2013 року, № 807000003/2013/001265/2 від 27.06.2013 року, № 807000003/2013/001408/2 від 16.07.2013 року "Про коригування митної вартості товарів", якими скориговано митну вартість товарів.
З метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг, оскільки товари є швидкопсувними, позивач здійснив коригування їх митної вартості згідно з Рішеннями, подавши нові митні декларації ВМД № 807100000/2013/033927 від 16.07.2013, ВМД № 807100000/2013/036901 від 31.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/036840 від 30.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039318 від 12.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/035035 від 22.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039342 від 12.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039288 від 12.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039307 від 12.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039665 від 13.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039823 від 14.08.2013 року, ВМД № 807100000/2013/034930 від 22.07.2013 року, ВМД № 807100000/2013/039339 від 12.08.2013 року.
Коригування митним органом вартості товарів у більшу сторону призвело до збільшення загальної митної вартості товарів, що в свою чергу призвело до збільшення на 4047560,72 гривень митних платежів, які позивач сплатив до Державного бюджету України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості цього позову.
Колегія суддів частково погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Тобто, Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.
Як вбачається із матеріалів справи, у липні 2013 року ТОВ «ХАРКІВСЬКІЙ М'ЯСОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД» для митного оформлення товару, поставленого за контрактом № 20100408 від 08.04.2013 p., укладеним з резидентом Німеччини Компанією «Trinity GmbH.» склав та подав митному органу наступні митні декларації з доданими до них документами:
МД № 807100000/2013/033927 від 16.07.2013 р., МД № 807100000/2013/036901 від 31.07.2013 p.,
МД № 807100000/2013/033721 від 15.07.2013 p., МД № 807100000/2013/036724 від 30.07.2013 p.,
МД № 807100000/2013/033679 від 15.07.2013 p., МД № 807100000/2013/033688 від 16.07.2013 р.
До зазначених митних декларацій представником ТОВ «ХАРКІВСЬКІЙ М'ЯСОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД» були надані наступні документи (номер та дата видання документів, зазначені у відповідних картках відмови, які містяться в матеріалах справи):
1) картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами;
2) коносаменти (Bill of lading);
3) вантажну відомість (Manifest of Cargo);
4) рахунки-фактури (інвойси);
5) пакувальні листи;
6) навантажуваний документ;
7) зовнішньоекономічний контракт;
8) договір про надання послуг митного брокера;
9) ветеринарні свідоцтва;
10) довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами;
11) ліцензія на імпорт товарів;
12) інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу).;
13) інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Екологічний контроль»);
14) інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю для товарів і
транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю);
15) міжнародний ветеринарний сертифікат (компетентний орган країни-експортера);
16) дозволи на ввезення в Україну об'єктів ветеринарно-санітарного контролю;
17) сертифікат про походження товару загальної форми;
18) копія митної декларації країни відправлення;
19) інші некласифіковані документи - сертифікат якості.
В червні-серпні 2013 року ТОВ «ХАРКІВСЬКІЙ М'ЯСОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД» для митного оформлення товару, поставленого за контрактом № 20121120 від 20.11.2012 p., укладеним з резидентом Галландії Компанією «Vision Sales West B.V.» склав та подав митному органу наступні митні декларації з доданими до них документами: МД № 807100000/2013/037016 від 31.07.2013 p., МД № 807100000/2013/030680 від 27.06.2013 p., МД № 807100000/2013/039324 від 12.08.2013 p., МД № 807100000/2013/039327 від 12.08.2013 р.
До зазначених митних декларацій представником ТОВ «ХАРКІВСЬКІЙ М'ЯСОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД» були надані наступні документи (номер та дата видання документів, зазначені у відповідних картках відмови, які містяться в матеріалах справи):
1) картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами;
2) коносаменти (Bill of lading);
3) вантажну відомість (Manifest of Cargo);
4) рахунки-фактури (інвойси);
5) пакувальні листи;
6) навантажуваний документ;
7) зовнішньоекономічний контракт;
8) договір про надання послуг митного брокера;
9) ветеринарні свідоцтва;
10) довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами;
11) ліцензія на імпорт товарів;
12) інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу).;
13) інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Екологічний контроль»);
14) інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю);
15) міжнародний ветеринарний сертифікат (компетентний орган країни-експортера);
16) дозволи на ввезення в Україну об'єктів ветеринарно-санітарного контролю;
17) сертифікат про походження товару загальної форми;
18) копія митної декларації країни відправлення;
19) інші некласифіковані документи - сертифікат якості.
У липні 2013 року ТОВ «ХАРКІВСЬКІЙ М'ЯСОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД» для митного оформлення товару, поставленого за контрактом № F-1-2013/1 від 14.05.2013 p., укладеним з резидентом Франції Компанією «SN Favid» склав та подав митному органу наступні митні декларації з доданими до них документами: МД № 807100000/2013/033685 від 15.07.2013 р
До зазначеної митної декларації представником ТОВ «ХАРКІВСЬКІЙ М'ЯСОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД» були надані наступні документи (номер та дата видання документів, зазначені у відповідних картках відмови, які містяться в матеріалах справи):
1) картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами;
2) коносаменти (Bill of lading);
3) вантажну відомість (Manifest of Cargo);
4) рахунки-фактури (інвойси);
5) пакувальні листи;
6) навантажуваний документ;
7) зовнішньоекономічний контракт;
8) договір про надання послуг митного брокера;
9) ветеринарні свідоцтва;
10) довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами;
11) ліцензія на імпорт товарів;
12) інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу).;
13) інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Екологічний контроль»);
14) інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю);
15) міжнародний ветеринарний сертифікат (компетентний орган країни-експортера);
16) дозволи на ввезення в Україну об'єктів ветеринарно-санітарного контролю;
17) сертифікат про походження товару загальної форми;
18) копія митної декларації країни відправлення;
За результатом розгляду наданих документів Харківською митницею Міндоходів, з посиланням на ч. 6 п. 2 ст. 54
Митного кодексу України, було відмовлено у прийнятті митних декларацій та винесено рішення про корегування митної вартості:
1. Рішення про коригування митної вартості № 807000003/2013/001386/2 від 11.07.2013 р;
2. Рішення про коригування митної вартості № 807000003/2013/001409/2 від 16.07.2013 p.;
3. Рішення про коригування митної вартості № 807000003/2013/001411/2 від 16.07.2013 p.;
4. Рішення про коригування митної вартості № 807000003/2013/001508/2 від 01.08.2013 p.;
5. Рішення про коригування митної вартості № 807000003/2013/001410/2 від 16.07.2013 p.;
6. Рішення про коригування митної вартості N° 807000003/2013/001414/2 від 16.07.2013 p.;
7. Рішення про коригування митної вартості № 807000003/2013/001506/2 від 12.08.2013 p.;
8. Рішення про коригування митної вартості № 807000003/2013/001522/2 від 01.08.2013 p.;
9. Рішення про коригування митної вартості № 807000003/2013/001594/2 від 13.08.2013 p.;
10. Рішення про коригування митної вартості № 807000003/2013/001607/2 від 13.08.2013 p.;
11. Рішення про коригування митної вартості № 807000003/2013/001265/2 від 27.06.2013 p.;
12. Рішення про коригування митної вартості № 807000003/2013/001408/2 від 16.07.2013 p.;
У всіх зазначених рішеннях про корегування митної вартості, у розділі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, які використовувалися митним органом для прийняття рішення» митний орган зазначає наступне:
«Згідно п. З ст. 53 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару».
Відтак, митним органом було додатково затребувані наступні документи:
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями,
- інформацію біржових організацій про вартість товару.
На виконання зазначеної вимоги ТОВ «ХАРКІВСЬКІЙ М'ЯСОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД» було направлено митному органу наступні документи:
1) звіт про оцінку майна РТВП «ГРАНІД;
2) висновок Державного підприємства «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА»;
3) експортні декларації країни експортера;
4) свідоцтво морського страхування;
5) виписки з бухгалтерської документації.
Всі ці документи мали інформацію щодо ціни товарів, імпортованих ТОВ «ХАРКІВСЬКІЙ М'ЯСОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД», та підтверджували, що ціна за товар, яка була встановлена сторонами у зовнішньоекономічному контракті та зазначена представником ТОВ «ХАРКІВСЬКІЙ М'ЯСОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД» у митних деклараціях, відповідає дійсності та не є заниженою.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Однак, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Враховуючи той факт, що під час митного оформлення позивач надав всі необхідні документи, належні та допустимі докази в підтвердження вартості товару, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що Харківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, чому неможливо застосувати інші (попередні) методи визначення вартості товарів, ніж шостого (резервного) методу. Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.
Разом з тим, щодо стягнення сум надмірно сплачених митних платежів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.
Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу та підтверджуються вище переліченими нормами права і встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення.
Враховуючи, що судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 4047560, 72 грн. помилково застосовано норми матеріального права, постанова в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2013р. по справі № 820/11475/13-а скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ " Харківській м"ясопереробний завод" коштів в сумі надмірно зарахованих до державного бюджету митних платежів в розмірі 4047560, 72 грн.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М.
Повний текст постанови виготовлений 26.03.2014 р.