26 березня 2014 р. Справа № 815/7401/13-а
Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Зуєвої Л.Є.,
- Шевчук О.А.
при секретарі - Троян І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиністра» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиністра» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень ,-
Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиністра» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 11.07.2013р. №0001422203, №0001412203.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиністра» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень відмовлено.
В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиністра» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що у період з 18.06.2013р. по 19.06.2013р. на підставі наказу ДПІ у м. Іллічівську від 13.06.2013р. №257, посадовою особою ДПІ згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 ПК України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиністра» з питань взаємовідносин із платником податків TOB «Деметра», за період лютий, березень 2012р. їх реальності та повноти відображення в обліку.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №1496/22-0302/35989864 від 27.06.2013р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиністра», з питань взаємовідносин із платником податків ТОВ «Деметра» за період лютий, березень 2012р., їх реальності та повноти відображення в обліку».
В акті зазначено, що перевіркою ТОВ «Джиністра» встановлено: - порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті донараховано податок на додану вартість в сумі 100181грн., в тому чисті в розрізі звітних податкових періодів: - березень 2012р. сума ПДВ 100181грн.; - завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації) у березні 2012 року на 8153 грн.
На підставі акту перевірки від 27.06.2013р. ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013р. №0001422203 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 150272грн., у т.ч. 100181грн. - за основним платежем, 50091грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, у зв'язку з порушенням позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України; від 11.07.2013р. №0001412203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8153грн. за березень 2013р., у зв'язку з порушенням позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальність придбання товару у контрагента ТОВ «Деметра».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.22 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.
Згідно ст.185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженімитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з п.п. 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, платіжні доручення тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Колегія суддів зазначає, що однією із суттєвіших обставин, яка вказує на відсутність фактичного руху товарів від постачальника до покупця, є відсутність у постачальника фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.
Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини між TOB «Джиністра» та TOB «Деметра» ґрунтувались на договорі №035-532 від 20.02.12р. купівлі-продажу льону масляничного навалом врожаю 2011р загальною кількістю 200 мт +/-10%.; умови поставки FCА (Інкотермс 2000) - завантаження в автотранспорт покупця, пункт навантаження с.Чорне, Великобурлукський район, Харківська область.
В підтвердження товарності операцій TOB «Джиністра» та TOB «Деметра», позивач надав суду копії податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних, договір з перевізником ТОВ «Агросільхозпром» , акти виконаних робіт.
Апелянтом не надано доказів сертифікації товарів, руху активів у процесі здійснення господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей у ПП «Продекс», для вчинення господарських операцій.
Отже, наведене свідчить, що визначальної умови правомірності формування податкового кредиту у позивача не існувало.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з посиланням на наявність всіх первинних документів на підтвердження виконання вище вказаних послуг, оскільки як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, будь-які первинні документи мають правове значення лише в разі фактичного здійснення господарської операції, відповідно, вказані документи не набувають статусу первинних документів, якщо фактичного здійснення господарської операції не було. Тільки наявність у позивача первинних документів не може слугувати беззаперечним доказом здійснення господарської операції, якщо інші фактичні обставини свідчать про неможливість її здійснення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.07.2013р. №0001422203, №0001412203 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим вимоги апелянта щодо його скасування є необґрунтованими.
Колегія суддів вважає, що апелянтом належним чином не спростовані висновки податкового органу щодо виявлених порушень, викладених в акті перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані рішення - повідомлення, правомірність яких в свою чергу відповідно до норм ст.2 КАС України була перевірена судом першої інстанції, на підставі чого прийняте обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиністра» залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: