18 березня 2014 р.Справа № 820/12514/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 820/12514/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ГРУП"
до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
06.12.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ Груп" (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2013 року № 000872211 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 28708,00 грн. (за основним платежем 19140,00 грн. та штрафними фінансовими санкціями 9568,00 грн.).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.10.2013 року № 000872211 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 28708,00 грн.,із них за основним платежем 19140,00 грн. та штрафними фінансовими санкціями 9568,00 грн.
Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції,що фахівцями відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011року по 31.12.2012 року.
За результатом перевірки складено Акт "Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ГРУП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 року № 463/20-33-22-01-07/34954338 від 27.09.2013 року (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акту перевірки, позивачем, в межах позовних вимог, порушено: п. 138.1 ст. 138, 138.4 ст. 138, п. п. 138.10.3 п.138.10 ст.138, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року не підтверджено відповідними первинними документами придбання послуг (оренди офісу) в сумі 91140,00 грн., в т.ч. 1 квартал 2012р. у сумі 22785 грн., 2 квартал 2012р. у сумі 22785 грн., 3 квартал 2012р. у сумі 22785 грн., 4 квартал 2012р. у сумі 22785 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у відповідних періодах.
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000872211 від 14.10.2013 року, яким ТОВ "ГАЗ ГРУП" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 214422,38 грн., в тому числі за основним платежем 158322,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 56100,38 грн.
Між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП) було укладено договір оренди нерухомого майна (нежитлових приміщень) № 2 від 01.01.2012 року (арк. с. 34-41).
Згідно умов зазначеного договору ФОП (Орендодавець) передає, а позивач (Орендар) приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 108,5 кв.м., на 2 поверсі нежитлової будівлі літ. Д-2, розташованої за адресою: Харківська область, м. Харків, провулок Динамівський, 4, для здійснення господарської діяльності Орендаря. При переданні приміщень в оренду складається Акт приймання-передачі, який підписується за участю Орендодавця та належним чином уповноваженого представника Орендаря. Приміщення вважаються переданими в Оренду з моменту підписання Акту приймання-передачі. Строк оренди складає 30 (тридцять) календарних місяців з дати передачі Приміщень в Оренду за Актом передання-приймання та є періодом, протягом якого Орендодавець має право користуватися Приміщеннями. Якщо жодна із Сторін в строк 30 (тридцять) календарних днів до закінчення Строку Оренди не заявить про намір припинити цей Договір, Строк Оренди автоматично пролонгується на наступні 30 (тридцять) календарних місяців. Термін дії Договору оренди визначений з 01.01.2012 року по 31.05.2014 року.
У межах вказаного договору були проведені господарські операції на загальну суму 91140,00 грн., а саме у: січні 2012 року на суму - 7595,00 грн., лютому 2012 року - 7595,00 грн., березні 2012 року - 7595,00 грн., квітні 2012 року - 7595,00 грн., травні 2012 року - 7595,00 грн., червні 2012 року - 7595,00 грн., липні 2012 року - 7595,00 грн., серпні 2012 року - 7595,00 грн., вересні 2012 року - 7595,00 грн., жовтні 2012 року - 7595,00 грн., листопаді 2012 року - 7595,00 грн., грудні 2012 року - 7595,00 грн.
За результатом виконання договору були складені та підписані акти приймання-передачі наданих послуг до договору оренди нерухомого майна (нежитлових приміщень) № 2 від 01 січня 2012 року за січень - грудень 2012 року (арк. с. 42-52).
За надані послуги з оренди офісних приміщень здійснена оплата, що підтверджується актами звірки стану взаємних розрахунків між позивачем та ФОП по договору оренди нерухомого майна №2 від 01.01.2012 року (арк. с. 53-54).
Приймаючи рішення про задоволення позову,суд першої інстанції керувався нормами Податкового кодексу України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" №966-XIV від 16.07.1999 року.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Приписами п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
При цьому, відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення;
Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів зазначає,що позивачем були надані належним чином складені документи, визначені Податковим кодексом України, для підтвердження валових витрат підприємства та докази використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача.
Тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення першої інстанції відсутні.
Заперечень вказаних обставин апеляційна скарга не містить.
Колегія суддів вважає,що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм чинного законодавства,тому не підлягає скасуванню,а апеляційна скарга задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення,а постанову суду-без змін.
Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196,197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 820/12514/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В.