18 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2119/2-а-1904/11
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Клімченко М.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого Осіпова Ю.В.,
суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області на постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 11 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області про стягнення заборгованості, -
11.11.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області та просив визнати протиправними дій відповідача та зобов'язати перерахувати та виплатити додаткової та основної пенсії у розмірі, визначеному ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.11.2008 р. по 01.11.2011 р.
Постановою Скадовського районного суду Херсонської області від 11 травня 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси здійснити позивачу перерахунок та виплату додаткової та основної пенсії у розмірі, визначеному ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01.11.2008 р. по 23.07.2011 р.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальником УПФУ в Скадовському районі Херсонської області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та інвалідом 2 групи, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідачем нараховувалася та виплачувалася позивачу державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розмірів пенсії, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 16 липня 2008 року № 654.
25.10.2011 р. позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповіді не отримав.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що положення ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є пріоритетними перед постановами Кабінету Міністрів України.
Однак, разом з тим, з рішенням суду 1-ї інстанції щодо перерахунку пенсії за період з 01.11.2008 р. по 10.05.2011 р. - погодитися неможливо.
Так, позивач звернувся до суду за адміністративним позовом про перерахунок пенсії лише 11.11.2011 року та, враховуючи положення ст.99 КАС України, ним було порушено шестимісячний строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав. А відповідно до ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до суду є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.
Отже, за таких підстав, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише з 11.05.2011 року, тобто в межах шестимісячного строку, в зв'язку із чим, позов в частині перерахунку пенсії за періоди 01.11.2008 р. по 10.05.2011 р. - підлягає залишенню без розгляду, відповідно до ст.ст.5,100 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 49 названого Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у вказаній редакції встановлено, що розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1 - інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом викладено в новій редакції і статтю 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосуються виплат, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Із врахуванням викладеного позивач, як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалід 2 групи, з 22 травня 2008 року мав право на отримання державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченому ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 28 грудня 2007 року), та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченому ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону у названій редакції.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачу підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. ст. 49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 16 липня 2008 року № 654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Безпідставними є і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» затверджено на 2010 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції в частині позовних правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає постанову міського суду у вказаній частині без змін.
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,203,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області - задовольнити частково.
Постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 11 травня 2012 року в частині визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання останнього провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.11.2008 р. по 10.05.2011 р. - скасувати, а позовні вимоги у вказаній частині - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 11 травня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко