18 березня 2014 року Справа № 15321/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.
при секретарі судового засідання - Гелецького П.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Шпур Б.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ягодинської митниці на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року про задоволення заяви про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Ягодинської митниці Міндоходів України про скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановила:
13 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення його на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Ягодинської митниці про скасування наказу про його звільнення, поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Заява обґрунтована тим, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 Ягодинської митниці з 08.11.2011 року. Однак, вказану постанову суду було виконано із значним зволіканням шляхом видання наказу Державної митної служби України лише 10.06.2013 року № 388-к та наказу Ягодинської митниці від 12.06.2013 року № 363-к про поновлення позивача на посаді.
Тобто, затримка виконання рішення суду становила з 24.12.2011 року по 10.06.2013 року, відтак на підставі вимог ст. 236 Кодексу законів про працю України, позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який виник при затримці виконання рішення про поновлення на роботі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року,- заяву задоволено.
Стягнуто з Ягодинської митниці Міндоходів (44350 Волинська область, Любомльський район, село Римачі, ідентифікаційний код 38592872) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі 95113 гривень 20 копійок (дев'яносто п'ять тисяч сто тринадцять гривень двадцять копійок).
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Ягодинська митниця подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України та Ягодинської митниці про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів прийшла до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, мотивуючи це наступним.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2013 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано накази Державної митної служби України від 08.11.2011 року № 2467-к «Про звільнення ОСОБА_1», Ягодинської митниці від 09.11.2011 року № 885-к «Про оголошення наказу Держмитслужби України від 08.11.2011 року № 2467-к «Про звільнення ОСОБА_1», поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 Ягодинської митниці з 08.11.2011 року, стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8614,40 грн.
Постанову суду першої інстанції, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4845,65 грн., звернуто до негайного виконання.
Проте, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення № 3 Ягодинської митниці фактично було виконано лише 10.06.2013року, відповідно до наказу ДМС України № 388-к.
У зв'язку із наведеним, ОСОБА_1 13.09.2013року належно та обґрунтовано звернувся до суду першої інстанції із заявою про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Разом з цим, ч.2 ст.14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
За змістом ч.1 ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. А п.3 ч.1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються - негайно.
Таким чином, в силу вимог ч.2 ст.257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є виключною та беззастережною підставою для його виконання.
Тобто, Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011року підлягала негайному виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження, адже така була проголошена публічно за участю представників сторін.
При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш, як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення його на роботі.
З наведеного випливає, що відповідач порушуючи вимоги КЗпП України, негайно не виконав постанову суду в частині поновлення позивача на посаді, відтак покликання відповідача на неможливість негайного поновлення позивача на посаді у зв'язку з його відсутністю та необхідністю дотримання норм КЗпП України, апеляційний суд вважає безпідставними і такі спростовуються обставинами справи, адже жодних доказів вчинення відповідачем будь-яких дій щодо виконання судового рішення, яке було допущено до негайного виконання, суду першої та апеляційної інстанції надано не було.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає доречними посилання суду першої інстанції на рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», за висновками якого - відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.
Заявник(позивач) маючи на руках рішення суду, винесеного проти державного органу, мав би бути звільнений від обов'язку ініціювати якусь процедуру щодо інших адміністративних органів з метою виконання рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Нефедов проти України»).
Поряд з цим, у справі «Півень проти України», ЄСПЛ констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання.
Враховуючи наведене та те, що позивач був поновлений на роботі лише 10.06.2013, колегія суддів апеляційного суду прийшла до неспростовного переконання про те, що позивачем правомірно заявлено вимоги щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року, правомірно обраховано середньоденний заробіток позивача в сумі 261грн.30коп., на підставі довідки Ягодинської митниці про доходи позивача (т.2, а.с.28), а термін затримки виконання рішення суду становив 364 робочих дні, тобто з 23.12.2011 року по 09.06.2013 року, що сторонами не спростовувалось. Отже, заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі становить 95 113, 20 грн.(з розрахунку : 364 дні х 261, 30 грн.).
З врахуванням наведеного, колегія апеляційного суду прийшла до неспростовного переконання про те, що суд першої інстанції вмотивовано дійшов обґрунтованих висновків про правомірність задоволення заяви ОСОБА_1 стосовно стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема положення ст.236 КЗпП України та норми ст.256 КАС України та вірно встановив усі обставини справи.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. ч.3 160, 195, 196, 199 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Ягодинської митниці - залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі №2а/0370/3431/11 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: С.М. Кузьмич
В.З. Улицький
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 24.03.2014 року