27 березня 2014 року Справа № 84766/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Кухтея Р.В., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
представника позивача Семенюка Р.Р.,
представника відповідача Музики М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Радехівському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій,
У червні 2011 року управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області звернулося до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Радехівському районі Львівської області (далі відділення Фонду) про спонукання до вчинення дій.
Позивач посилався на те, що відділенням Фонду не прийнято до заліку на відшкодування суми витрат на виплату та доставку адресної допомоги за період з листопада 2010 року по травень 2011 року.
Позивач просив зобов'язати відповідача включити до акту звірки 172905, 28 грн. виплаченої державної адресної допомоги та 1529, 48 грн. витрат на виплату і доставку зазначеної допомоги за вказаний період.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року позивачу у позові відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно дослідив представлені докази, висновки, викладені у постанові не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про неправильне обрання позивачем способу захисту своїх прав, внаслідок чого прийняв незаконну постанову про відмову в позові. При цьому не взяв до уваги, що сума адресної допомоги, виплачена органами Пенсійного фонду, підлягає відшкодуванню відповідачем.
Апелянт просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника відповідача, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Радехівському районі за період з листопада 2010 року по травень 2011 року було нараховано та виплачено 172905, 28 грн. державної адресної допомоги непрацездатним особам (інвалідам), котрі отримали травму на виробництві або отримали професійні захворювання та понесено 1529, 48 грн. витрат на виплату і доставку зазначеної допомоги.
Згідно з таблицями розбіжностей, що долучені до матеріалів справи, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Радехівському районі відмовилося відшкодувати витрати органу Пенсійного фонду на виплату державної адресної допомоги до зазначеного виду пенсій на суму 172905, 28 грн. та 1529, 48 грн. витрат на виплату і доставку зазначеної допомоги.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року №16/98-ВР (далі Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст. 4 Основ, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 ч.1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності».
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Кабінет Міністрів України постановою № 265 від 26.03.2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї - 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 постанови №265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, тому оскаржувана постанова скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що заявлені вимоги про зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування суми боргу відповідають способу захисту прав позивача, в силу наведеного вище, підставою для її задоволення бути не можуть.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року у справі №2а-7239/11/0970 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : Р.В. Кухтей
Д.М. Старунський