18 березня 2014 р. Справа № 7813/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2013 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України у Львівській області, інспектора ДПС РДПС ВДАІ ЛМУ ГУМВС у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до УДАІ УМВС України у Львівській області, інспектора ДПС РДПС ВДАІ ЛМУ ГУМВС у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2013 року, позовну заяву ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України у Львівській області, інспектора ДПС РДПС ВДАІ ЛМУ ГУМВС у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 23 квітня 2013 року, позивач подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що на думку суду, позов не відповідав вимогам ст.106 КАС України, оскільки був поданий без доказів сплати судового збору.
При цьому, суд першої інстанції не врахував змісту п.3 ч.1 ст. 288 КУпАП, де вказано, що постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до районного суду, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями встановленими цим Кодексом. Такі особливості передбачені ч. 5 ст. 288 КУпАП, де чітко зазначено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Таким чином, суд допустив грубе порушення норм процесуального права, що і призвело до надумано безпідставного повернення позовної заяви, адже такий фактично відповідав вимогам ст. 106 КАС України. Враховуючи викладене, просить скасувати постановлену ухвалу суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не прибули, хоч про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити виходячи з наступних підстав та міркувань.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов не відповідав вимогам ст. 106 КАС України, адже в матеріалах справи відсутній документ про сплату судового збору в розмірі 0,3 мінімальної зарплати (64 грн. 38 коп.), позивачу надавався термін для усунення вищевказаного недоліку до 19 квітня 2010 року. Станом на 23.04.2013 року, позивачем не було подано доказів сплати судового збору, а натомість він просив звільнити його від сплати судового збору за вимогами ст. 288 КУпАП. Зважаючи на невиконання вимог суду, останній вирішив позовну заяву повернути ОСОБА_1 - без розгляду.
Проте, колегія суддів апеляційного суду з такими доводами суду першої інстанції не погоджується, оскільки апелянтом вірно зазначено, що відповідно до п.3 ч.1 статті 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в районний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями встановленими цим Кодексом. За змістом ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява не відповідала вимогам ст. 106 КАС України був упереджено хибним, відтак став на перепоні громадянину в реалізації свого права на вільний доступ до правосуддя.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що підстав для повернення позовної заяви фактично не було, повернення позовної заяви судом вирішено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому винесену ухвалу слід скасувати і справу скерувати до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст. 160, ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.
Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 23 квітня 2013 року про повернення позовної заяви у справі № 445/651/13-а - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: С.М. Кузьмич
В.З. Улицький