Справа: № 2а-13/11 Головуючий у 1-й інстанції: Волошин В.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
13 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 07 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Міжнародної спілки українських підприємців" про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивачі - ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Міжнародної спілки українських підприємців" про скасування архітектурного рішення проекту реконструкції, зобов'язання встановити межі прибудинкової території.
Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 07 грудня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Київської міської ради Х сесії IV скликання від 609/3185 від 07 липня 2005 року «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Міжнародної спілки українських підприємців" земельних ділянок для будівництва житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, приміщеннями соціальної сфери та підземним паркінгом на вул. Пирогова та вул. Богдана Хмельницького, 2/37, літ. «Б» у Шевченківському районі м. Києва, третій особі передано земельну ділянку розміром 0,23 га та укладено договори оренди вказаної земельної ділянки.
13 липня 2006 року на засіданні секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища схвалено та рекомендовано до подальшого розроблення в погодження в установленому порядку архітектурне рішення проекту реконструкції існуючої забудови і подальшого будівництва житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, приміщеннями соціальної сфери та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1, за умови виконання зауважень.
Вважаючи, що необхідно скасувати архітектурне рішення проекту реконструкції існуючої забудови та встановити межі прибудинкової території, позивачі звернулись з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, в тому числі, питання з регулювання земельних відносин.
В силу ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; д) припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; є) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; з) організація землеустрою; и) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; і) здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ї) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; й) інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; к) внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст; л) вирішення земельних спорів; м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Статтею 39 Земельного кодексу передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Відповідно ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року № 2780-XII, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 липня 2006 року на засіданні секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища схвалено та рекомендовано до подальшого розроблення в погодження в установленому порядку архітектурне рішення проекту реконструкції існуючої забудови і подальшого будівництва житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, приміщеннями соціальної сфери та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1, за умови виконання зауважень.
Так, однією із позовних вимог позивачів є скасування архітектурного рішення проекту реконструкції існуючої забудови по АДРЕСА_1.
Колегія суддів вважає вірним посилання суду першої інстанції про помилковість доводів позивачів про те, що архітектурне рішення проекту реконструкції існуючої забудови приймалося.
Натомість, лише відбулось засідання секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, на якому такий проект схвалено та рекомендовано до подальшого розроблення в погодження в установленому порядку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що протокол засідання архітектурно-містобудівної ради не є документом, що засвідчує остаточне погодження містобудівних, архітектурних, інженерних та інших проектних рішень розглянутої проектної документації, даний протокол не є підставою для початку будівельних робіт.
Крім того, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що виконання будівельних робіт можливе лише після отримання дозволу на виконання таких робіт в управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю.
Водночас, позивачами не надано доказів, яким чином протокол засідання секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, на якому схвалено проект архітектурного рішення, порушив їх права, свободи чи інтереси.
В матеріалах справи відсутні докази оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Міжнародної спілки українських підприємців" права власності на прибудинкову територію, що підтверджується, зокрема, витягом з бази даних Державного земельного кадастру Шевченківського району міста Києва.
Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів того, що Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація виступила замовником розробки детального плану території Шевченківського району, яким повинно бути визначено межі прибудинкових територій існуючих житлових будинків.
Необхідно враховувати, що встановлення меж прибудинкових територій не входить до повноважень Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог позивачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 07 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
Повний текст ухвали виготовлено 19.02. 2014 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.