Справа: № 826/15181/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
27 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Дніпровського району м.Києва про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Дніпровського району м.Києва про визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на заяву протиправною, зобов'язання надати відповідь згідно заяви.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 серпня 2013 року ОСОБА_3 надіслав до Прокуратури Дніпровського району м.Києва заяву, в якій просив: встановити посадову особу, яка була відповідальна за несвоєчасне надання відповіді на інформаційний запит заявника та порушила Закону України "Про звернення громадян"; скласти на відповідальну посадову особу адміністративний протокол за порушення Закону України "Про звернення громадян", ст. 16 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", що тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ст.212-3 КУпАП та направити протокол на розгляд суду; надати заявнику копію зазначеного адміністративного протоколу за порушення Закону України "Про звернення громадян", ст. 16 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" та копію наказу, згідно якого буде притягнуто посадову особу до відповідальності.
На адресу позивача надійшла відповідь Прокуратури Дніпровського району м.Києва № 34-148/13 від 08 серпня 2013 року, в якій повідомлялось, що з моменту ненадання відповіді на його запит від 13 лютого 2013 року минули строки, передбачені ст.38 КУпАП, а тому підстави для вжиття заходів реагування відсутні. Також, повідомлено про можливість оскарження даного рішення вищестоящому прокурору або суду, на підставі ст.12 Закону України "Про прокуратуру".
Вважаючи, що відповідачем не надано належну відповідь на запит, оскільки вказаний лист стосується іншої заяви позивача, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ст. 3 вищевказаного Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
В силу ч. 1 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Частиною 3 ст. 15 вищенаведеного Закону передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно п.п. 4.14 п. 4 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 21 червня 2011 року № 9гн, за підсумками вирішення звернень може бути прийнято одне з таких рішень: задоволено - вжито заходів до повного або часткового поновлення прав і законних інтересів заявника. Не може вважатися задоволеним звернення, рішення по якому прийнято не за вимогами громадянина, а за результатами виявлених недоліків або порушень закону. Частково задоволене звернення - звернення, у якому міститься дві чи більше вимог і за результатами перевірки якого не всі з них визнані обґрунтованими; повторно задоволено - звернення щодо оскарження відповіді певної прокуратури, за яким приймалося рішення про відмову в задоволенні раніше поданого звернення. При цьому первинне рішення скасовується;відхилено - вимоги заявника, викладені у зверненні, визнані необґрунтованими;роз'яснено - за зверненням, у якому не містилося прохань про задоволення будь-яких вимог або клопотань, надано роз'яснення з питань правового характеру.
В силу п. 5.1. вищевказаної Інструкції, звернення громадян, службових та інших осіб вирішуються протягом 30 днів від дня надходження в прокуратуру, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки, - не пізніше 15 днів, якщо інший строк не встановлено законодавством.
Відповідно до п. 5.7. 4 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, строк розгляду та вирішення звернення обчислюється з дня, наступного за днем його реєстрації звернення в прокуратурі.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2013 року ОСОБА_3 надіслав до Прокуратури Дніпровського району м.Києва заяву про складання адміністративного протоколу за ст. 212-3 КУпАП, яка була отримана представником прокуратури 02 серпня 2013 року.
Судом встановлено, що Прокуратурою Дніпровського району м.Києва було розглянуто вищевказану заяву позивача від 01 серпня 2013 року та надано відповідь листом від 08 серпня 2013 року №34-148/13, якою повідомлено, що з моменту ненадання відповіді на його запит від 13 лютого 2013 року минули строки, передбачені ст.38 КУпАП, а тому підстави для вжиття заходів реагування відсутні.
Також, позивача було повідомлено про можливість оскарження даного рішення вищестоящому прокурору або суду, на підставі ст.12 Закону України "Про прокуратуру".
Судом також встановлено, що обставини ненадання відповіді на запит позивача та визнання протиправними дій Відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м.Києві були вже досліджені та викладені у рішеннях Деснянського районного суду м.Києва у справі № 754/3324/13-а від 29 березня 2013 року та рішенні Окружного адміністративного суду м.Києва у справі № 826/9559/13-а від 29 липня 2013 року, які набрали законної сили.
Так, з адміністративного позову вбачається, що позивачем була направлена заява 01 серпня 2013 року, яка згідно даних офіційного сайту Державного підприємства "Укрпошта" у розділі "Відстеження пересилання поштових відправлень" за штрих-кодом поштового відправлення (0210003840080) була отримано уповноваженим представником Прокуратури Дніпровського району м.Києва - 02 серпня 2013 року.
Оскільки відповідь на вказаний запит надана Прокуратурою Дніпровського району м.Києва 08 серпня 2013 року, в даному випадку колегія суддів вважає, що відповідач не порушив строки розгляду та вирішення звернення позивача.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3, оскільки відповідач надав відповідь на заяву позивача від 01 серпня 2013 року у порядку та строки, визначені законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 05.03.2014 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.