Справа: № 2-а-80/12 Головуючий у 1-й інстанції: Кирилюк І.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
31 березня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м.Києва від 30 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
01 березня 2012 року позивач звернулась до Печерського районного суду м.Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування пенсії виходячи з грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, військового звання, військової надбавки за вислугу років, установленим за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням; зобов'язання відповідача перерахувати нараховану пенсію у відповідності до вимог визначених ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у відповідній редакції, шляхом додавання відповідних сум, які виплачували за останньою штатною посадою перед звільненням, тобто із сум грошового забезпечення за листопада 2009 року, з 22 грудня 2009 року; зобов'язання відповідача виплатити різницю між перерахованою пенсією та фактично отриманою за весь період, починаючи з 22 грудня 2009 року.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 06 березня 2012 року позовні вимоги позивача за період з 22 грудня 2009 року по 01 вересня 2011 року залишено без розгляду.
Постановою Печерського районного суду м.Києва від 30 березня 2012 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при призначенні пенсії відповідач повинен був керуватись ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка не передбачала будь-яких обмежень при нарахуванні та обчисленні пенсії щодо видів грошового забезпечення та строку, за який враховується додаткове грошове забезпечення. Також апелянт звертає увагу, що Законом не встановлюється строковість чи обмеження у часі цих виплат, а тому вони виплачуюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, тобто не вони не можуть бути призначені на якийсь строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 працювала на посаді заступника начальника Управління - Начальником відділу Державної податкової адміністрації в м. Києві та з 22 грудня 2009 року їй була призначена пенсія за вислугу років згідно з ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач, не погодившись з сумою встановленої пенсії, звернулась до Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.
Головне Управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 02 грудня 2011 року №32913/12/Я-5136 повідомило, що позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі матеріалів, наданих уповноваженим структурним підрозділом - Державною податковою адміністрацією України, а тому пенсія призначена відповідно до чинного законодавства. Відповідач у своєму листі посилався на постанову Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року при визначенні суми грошового забезпечення для обчислення пенсії, виходячи з відповідного окладу за посадою та середньої суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останні 24 місяці підряд перед звільненням.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що відповідач діяв у межах чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав
Відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Законом України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в частині третій слова «за останньою штатною посадою перед звільненням» виключено та доповнено словами «та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зміну ч.3 ст.43 вищезазначеного Закону визнано неконституційною. Згідно п.п.5, 6, 7 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України даного рішення, яке має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року, положення ст.43 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог вищенаведеного Закону Кабінетом Міністрів України 06 липня 2011 року було прийнято постанову №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, та пунктом 5 якої було установлено, що особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», мінімальний розмір пенсії, що призначається відповідно до зазначеного Закону, зокрема, за вислугу років встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Отже, до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», пенсія нараховувалась у розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а після набрання ним чинності - у порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
З огляду на те, що ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 06 березня 2012 року позовні вимоги позивача за період з 22 грудня 2009 року по 01 вересня 2011 року залишено без розгляду, тобто позовні вимоги фактично заявлено за період з 01 вересня 2011 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тобто в період дії постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», відповідач правомірно проводив нарахування пенсії із застосуванням вищенаведеної постанови. При цьому, позивачем не заявлялись вимоги та не наведено підстав для здійснення перерахунку пенсії згідно ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 з 01 вересня 2011 року відповідно до вимог ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, без врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду м.Києва від 30 березня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.