Справа: № 2а-2520/868/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Стельмах А.П. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
31 березня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області на ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного Фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області до ОСОБА_2 про повернення безпідставно стягнутих коштів,-
Ухвалою Сосницького районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2012 року відмовлено у відкритті провадження по адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області до ОСОБА_2 про повернення безпідставно стягнутих коштів на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та порушенні норм процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що спір виник у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень в особі Управління Пенсійного Фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області владних управлінських функцій, а тому даний спір не може бути предметом розгляду за нормами цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Згідно з п.1 ч.1 ст.199, ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Сосницького районного суду Чернігівської області від 31 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії задоволено, визнано дії неправомірними та зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідності з вимогами ст.ст.40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік з 14 вересня 2010 року.
Відповідно до вищезазначеної постанови Управлінням Пенсійного Фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області здійснено перерахунок пенсії відповідачу, виходячи з показника середньої заробітної плати за 2009 рік.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області задоволено, постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 31 березня 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії залишено без задоволення.
Позивач зазначає, що у зв'язку з втратою відповідачем з 07 листопада 2011 року права на перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік, станом на 01 квітня 2012 року виникла переплата пенсії у сумі 1196,79 грн. (за період з 12 листопада 2011 року по 01 квітня 2012 року), яку і просив стягнути.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що у випадку, якщо суб'єкт, у тому числі орган державної влади, у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, то такий суб'єкт не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).
У відповідності до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
З системного аналізу викладених норм вбачається, що необхідною ознакою справи адміністративної юрисдикції є здійснення у спірних правовідносинах владних управлінських функцій органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб'єктом.
Як вбачається з матеріалів справи, даний спір стосується повернення коштів, які у зв'язку з втратою відповідачем з 07 листопада 2011 року права на перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік, повинні бути стягнуті на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що фактично правовідносини, що існують між сторонами, не засновані на адміністративному чи іншому підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контролюючих функцій позивачем по відношенню до відповідача.
У відповідності до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено способи захисту прав та інтересів.
Згідно ст.ст.22, 1166 ЦК України майнова шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі винною особою. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними діями, підлягає відшкодуванню у повному об'ємі особою, яка її завдала, шляхом подання самостійної цивільно-правової вимоги про відшкодування шкоди.
У відповідності до ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Також, відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2014 року № 2 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 «Про окрему питання юрисдикції адміністративних судів» внесено зміни, якими було виключено, як такий, що не належить до юрисдикції адміністративних судів, пункт 16.2, що передбачав право органів Пенсійного фонду України на звернення до суду з позовами про стягнення надміру виплачених коштів в порядку адміністративного судочинства, яке випливало зі здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення на користь позивача сум переплаченої пенсії, як відшкодування шкоди фізичною особою підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області - залишити без задоволення.
Ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Грищенко Т.М.
Лічевецький І.О.