Справа: № 2а-7286/11 Головуючий у 1-й інстанції: Борисенко П.І. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.
Іменем України
27 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату соціальної допомоги «Дітям війни»,
Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду в частині задоволення позовних вимог за період з 22 січня 2011 року по 15 березня 2011 року - скасувати, дані позовні вимоги - залишити без розгляду. В іншій частині оскаржувану постанову - залишити без змін.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.198 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та залишає позовні заяву без розгляду з підстав, передбачених ст.100 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Позивач відноситься до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про порушення свого права на отримання допомоги дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 січня 2011 року по 15 березня 2011 року позивач мав дізнатися відповідно в січня - березні 2011 року. Однак з позовною заявою позивач звернувся тільки 15 вересня 2011 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст.99 КАС України.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог за період з 22 січня 2011 року по 15 березня 2011 року, чим порушив норми процесуального права.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення позивачу строку, про що постановляється ухвала. Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що задоволенню підлягають тільки позовні вимоги починаючи з 16 березня 2011 року по 22 липня 2011 року.
Отже, оскаржувана постанова суду в частині задоволення позовних вимог за період з 22 січня 2011 року по 15 березня 2011 року підлягає скасуванню, а дані позовні вимоги залишенню без розгляду. В частині задоволення позовних вимог з 16 березня 2011 року по 22 липня 2011 року - оскаржувану постанову суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 41, 99, 100, 197, 183-2, 198, 205, 200, 206 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області - задовольнити частково.
Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2011 року в частині задоволення адміністративного позову за період з 22 січня 2011 року по 15 березня 2011 року скасувати, адміністративний позов в цій чатині - залишити без розгляду.
В частині задоволення адміністративного позову за період з 16 березня 2011 року по 22 липня 2011 року, постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий Мамчур Я.С.
Судді Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.
.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.