Справа: № 826/6116/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
27 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2013 року № 0000124210 та № 000184210.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників у період із 30 січня по 19 лютого 2013 року проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій із Будівельно-виробничим підприємством "Строитель-плюс", Приватним підприємством "Комманд", Приватним підприємством "Базис Торг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквамарин", Приватним підприємством "Ротонда Торг", Приватним підприємством "Габарит-груп", Приватним підприємством "Гранд-М", Приватним підприємством "Райс-М", Приватним підприємством "Грандпродукт", Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК "Окнополь", Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй", Приватним підприємством "Сіті Буд", Приватним підприємством "Скипер", Приватним підприємством "Добре Місто", Приватним підприємством "Мобкримторг", Приватним підприємством "Визит Торг", Приватним підприємством "Нантехімидж", Приватним підприємством "Кримторг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь", Приватним підприємством "Укрторгпартнер", Приватним підприємством "Кримспецтехнолоджи", Товариством з обмеженою відповідальністю "Тонар-Крим", Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримстройіндустрія", Приватним підприємством "Евроградстрой", Приватним підприємством "Прима Торг", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМ-Компані", Фірмою "Капітель плюс", Колективним підприємством "Альянс", Приватним підприємством "Пан Буд", Приватним підприємством "Беллатрикс", Приватним підприємством "Севелітстрой", Приватним підприємством "Мастер Торг" за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт 26 лютого 2013 року № 226/42-10/22859846.
Перевіркою встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування у загальному розмірі 335731,00 грн., чим порушено п. 5.1, підпункт 5.2.1 п. 5.2, підпункти 5.3.3, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 138.1, 138.2 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України; заниження ПДВ у загальному розмірі 40805,00 грн., чим порушено підпункти 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
За результатами встановлених перевіркою порушень, 14 березня 2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000124210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 40805,00 грн. за основним платежем та у розмірі 18097,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000184210, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 204020,00 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Так, аналогічне положення містилось у підпункті 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Згідно ст. 1 та ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як вбачається з матеріалів справи, зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування та заниження суми ПДВ ґрунтуються виключно на обставинах, виявлених у ході перевірок окремих контрагентів позивача, а саме: ПП "Комманд", ПП "Габарит-торг" та КП "Альянс".
Так, в Акті перевірки зазначено, що у вказаних підприємств відсутні об'єкти оподаткування при придбанні товарів (робіт, послуг) та їх реалізації покупцям, у результаті чого, укладені ПП "Комманд", ПП "Габарит-торг" та КП "Альянс" правочини є нікчемними.Всі операції купівлі-продажу вказаних підприємств не спричиняють реального настання наслідків, обумовлених ними. Взаємовідносини по господарських операціях між позивачем та ПП "Комманд", ПП "Габарит-торг", КП "Альянс" не підтверджені первинними документами, оскільки укладені між позивачем і вказаними підприємствами правочини є такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, а також вчинені з метою надання податкової вигоди платникам податків.
На підставі вказаного, відповідач дійшов до висновку про те, що позивач є вигодонабувачем по всьому ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг).
Колегія суддів звертає увагу на те, що будь-яких обставин на підтвердження порушення позивачем положень податкового законодавства, окрім обставин, виявлених у ході перевірок контрагентів позивача, в Акті перевірки відповідачем не зазначено.
Разом з тим, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що у разі невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Дана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).
Сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.
Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що висновок відповідача про нікчемність укладених контрагентами позивача правочинів є безпідставним, оскільки зі змісту ст. 20 Податкового кодексу України вбачається, що податковим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших правочинів недійсними (нікчемними).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що питання реальності фінансово-господарських відносин позивача із ПП "Комманд", ПП "Габарит-торг" та КП "Альянс" під час перевірки відповідачем не досліджувалось.
Разом з тим, позивачем надано копії первинних документів, які свідчать про реальність фінансово-господарських взаємовідносин позивача із вказаними підприємствами, а саме: договори, укладені між позивачем та його контрагентами; абонентські картки; акти виконаних робіт та акти про надання послуг, що підтверджують виконання позивачем та його контрагентами договірних зобов'язань; видаткові накладні; податкові накладні; платіжні доручення, що підтверджують здійснення позивачем оплати за договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами; податкова звітність позивача; фотознімки.
Таким чином, враховуючи з'ясований судовим розглядом факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Комманд", ПП "Габарит-торг", КП "Альянс", колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт", оскільки вони є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 05.03.2014 року.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.