Справа: № 2а/1006/5223/12 Головуючий у 1-й інстанції: Унятицький Д.Є. Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
26 березня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.,
суддів - Бєлової Л.В.,
Міщука М.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області на постанову Бородянського районного суду Київської області від 26 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області про визнання незаконною відмови про надання статусу інваліда війни,
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 26 квітня 2012 року позов задоволено, визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_3 у встановленні статусу інваліда війни групи; зобов'язано відповідача встановити ОСОБА_3 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимоги повністю.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід ІІ групи, що стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
З копії довідки управління з питань надзвичайних ситуацій № 01-08/871 від 21 вересня 2007 року (а.с. 7), копії маршрутного листа позивачки (а.с. 6) та копії довідки від № 31.08.2007 № 310 вбачається, що позивачка колишній працівник колгоспу «Дружба» с. Залісся, приймала участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування ЦО Чорнобильського району 01 травня 1986 року.
Таким чином, обставини справи свідчать про те, що позивач був залучений до складу формувань Цивільної оборони при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Тому за наявності документів, підтверджуючих право позивача на отримання статусу інваліда війни, дії Управління праці та соціального захисту населення, які виразилися у відмові видати відповідне посвідчення, судом першої інстанції правомірно визнані протиправними.
Також колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, який не прийняв до уваги посилання відповідача на лист Міністерства праці та соціальної політики України за № 631\0\15-09\014 від 25.05.2009 року, яким вимагається для підтвердження залучення особи до формувань Цивільної оборони надання органам соціального захисту населення, крім довідки управління з питань надзвичайних ситуацій, додаткових документів, а саме: довідки, що містить інформацію про наказ чи розпорядження про залучення особи до формувань Цивільної оборони, займану посаду та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Такі листи-роз'яснення носять інформаційний характер, не мають ознак нормативно-правового акту, а тому не можуть бути використані, як правова підстава, що врегульовує порядок для прийняття рішення про встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідно посвідчення.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позивач має право на отримання документа, що підтверджує зазначений статус інваліда війни згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Оскільки відповідно до пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою КМ України від 12 травня 1994 року № 302, «Посвідчення інваліда війни» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина, суд першої інстанції зобов'язав відповідача видати позивачу посвідчення інваліда війни.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову про визнання дій неправомірними та зобов'язання встановити статус інваліда війни та видати посвідчення.
Твердження апелянта колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам зазначеного Закону.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись статтями 195, 197, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційну Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Бородянського районного суду Київської області від 26 квітня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.