Справа № 0907/2-29/11
Провадження № 22-ц/779/731/2014
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.
Суддя-доповідач Пнівчук О.В.
27 березня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Горблянського Я.Д., Соколовського В.М.
секретаря Турів О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник ТОВ «Укрпромбанк») до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 лютого 2014 року,-
У лютому 2008 року ТОВ «Укрпромбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 24 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №328/ФКВ-07, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 30000 доларів США, із сплато. 14% річних та кінцевим терміном повернення до 20 вересня 2012 року.
В порядку забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 01.10.2007 року між банком та ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено іпотечний договір №1-644.
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» відступив, а ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних зобов'язаннях.
У зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за основним кредитним договором, перед банком утворилась заборгованість, розмір якої з урахуванням уточнених позовних вимог станом на 17.05.2011 року становив 271 444,24 грн. З цих підстав правонаступник ТОВ «Укрпромбанк» - ПАТ «Дельта Банк» просив суд стягнути вищевказану суму солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 лютого 2014 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ«Дельта Банк» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №328/ФКВ-07 від 24.09.2007 року в сумі 271 444,21 грн., витрат по сплаті державного мита в розмірів 1700 грн., витрат на ІТЗ - 120 грн.
ОСОБА_4 на дане рішення подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказала, що позивачем не доведено факт переведення на рахунок позичальника кредитних коштів в сумі 30000 доларів США. Відсутні також докази про відкриття банком відповідного рахунку, на який мали б бути перераховані кошти. Відтак залишилась не доведеною обставина виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором.
Крім того, іпотечний договір від 01.10.2007 року забезпечує вимоги іпотекодержателя за іншим кредитним договором, а саме №328/ФКВ-07 від 24 вересня 2007 року (а не 25 вересня 2007 року) з терміном повернення до 20 вересня 2012 року, а не 23 вересня, як зазначено в іншому договорі.
Також ОСОБА_4 зазначила, що згідно вимог ст.11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотеко держателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. В даному випадку присуджена сума в солідарному порядку без врахування цих вимог Закону.
Посилаючись на вказані обставини, апелянт просила, скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_4 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.
Інші учасники процесу в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта та її представника ОСОБА_6 перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.09.2007 року між ТзОВ «Український промисловий банк» в особі Івано-Франківськї філії та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №328/ФКВ-07, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 30000 доларів США зі сплатою 14% річних та з терміном повернення кредиту до 20.09.2012 року (а.с.4-8).
Відповідно до п.п.1.11, 4.2.1 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати платежі за цим договором у розмірі, порядку та в строки, встановлені цим договором та графіком платежів щодо погашення суми кредиту, згідно додатку №1.
В порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 01.10.2007 року між ТзОВ «Український промисловий банк» в особі Івано-Франківськї філії та ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір №1-644 (а.с.27-28).
За умовами договору іпотеки ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 виступають майновими поручителями за зобов'язаннями ОСОБА_2 Відповідно до п.1.2 договору іпотеки, предметом іпотеки є квартира з коморою в підвалі АДРЕСА_1, площею 52,2 кв.м., вартістю 202 000 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.05.2013 року вказаний іпотечний договір визнано недійсним. Однак, рішенням колегії суддів Апеляційного суду Іван-Франківської області від 14.08.2013 року скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 27.05.2013 року та ухвалено нове рішення, відповідно до якого в позовних вимогах ОСОБА_4 до ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа без самостійниз вимог - ОСОБА_2 про визнання іпотечного договору недійсним - відмовлено.
30.06.2010 року між ТзОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань ТзОВ «Український промисловий банк» в користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого ТзОВ «Український промисловий банк» відступив, а ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах.
В порушення умов кредитного договору, ОСОБА_2 належним чином не виконував своїх зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 17.05.2011 року утворилась заборгованість в розмірі 271 444,24 грн. (а.с.175).
Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов банку та стягуючи заборгованість за кредитним договором солідарно з позичальника ОСОБА_2 та іпотекодавців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із загальних положень законодавства, якими врегульовано виконання сторонами договірних зобов'язань, а також з огляду на невиконання позичальником ОСОБА_2 своїх кредитних зобов'язань.
Колегія судів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Пунктами 4.3.4 та 6.2 кредитного договору передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позичальник ОСОБА_2 не виконував умови основного зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 271 444,24 грн. Листи - претензії, направлені банком на адресу боржника та іпотекодавців, залишились без задоволення (а.с.11-14).
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог банку до ОСОБА_2 про стягнення з останнього суми боргу.
Однак, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині стягнення кредитної заборгованості солідарно з боржника та іпотекодавців.
За змістом ст.ст.572,575 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою.
Згідно ст.ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Аналогічне положення міститься п.2.1.4. договору іпотеки від 01.10.207 року (а.с.27).
Як роз'яснив Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.23 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року N5, при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.
Отже, стягнення судом заборгованості за кредитним договором солідарно з боржника та іпотекадавців є порушенням норм матеріального права, оскільки невиконання боржником умов кредитного договору для іпотекодержателя має наслідком звернення стягнення на предмет іпотеки, а не солідарне стягнення з нього заборгованих коштів.
За таких обставин, судове рішення в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ПАТ «Дельта Банк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ«Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №328/ФКВ-07 від 24.09.2007 року в сумі 271 444,21 грн., 1700 грн. витрат по оплаті державного мита та 120 грн. по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В позові ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 271 444,21 грн. - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча: Пнівчук О.В.
Судді: Горблянський Я.Д.
Соколовський В.М.