Справа № 523/12235/13-ц
"05" грудня 2013 р.
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючої судді - Середи І.В.,
при секретарі - Семко М.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідачів - ОСОБА_5,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» та департаменту міського господарства Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_7, про визнання недійсним та скасування розпорядження та свідоцтва про право власності на квартиру,
7 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7, про визнання недійсними та скасування розпорядження комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» та свідоцтва про право власності виданого управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради на квартиру АДРЕСА_2 виданих 2 червня 1995 року.
В ході розгляду справи до участі залучено співвідповідачами КП «Міське агентство з приватизації житла» та Департамент міського господарства Одеської міської ради, який є правонаступником управління житлово-комунального господарства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_2 є об'єктом спільної сумісної власності позивача відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а також третьої особи ОСОБА_7 оскільки була набута під час шлюбу, в результаті обміну з комунальної квартири і доплати частини коштів, які залишилися після обміну збудованого ним будинку в селі Олександрівка Комінтернівського району, частки в ній є рівними. В 1995 році квартира була приватизована лише на трьох осіб з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». В результаті незаконної приватизації були порушені житлові права як позивача так і ОСОБА_7, оскільки вони не були включені до кола осіб, які бажають приватизувати житло.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов. Позивач вказав на те, що він залишився без житла, тоді як він забезпечував сім'ю, здійснив доплату для отримання квартири, але в результаті не має права на проживання в ній.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю заперечували проти заявлених вимог вказуючи на те, що позивач жодного дня не проживав в квартирі, ніяких коштів для її отримання не надавав, і ніколи в спірній квартирі не був зареєстрований, своє житло має, але не бажає його облаштувати.
Представник співвідповідачів КП «Міське агентство з приватизації житла» та ДМГ ОМР заперечувала проти позову посилаючись на те, що під час здійснення приватизації будь-яких порушень не було допущено, і розпорядження і свідоцтво видано з урахуванням представлених заяви та довідки про проживаючих відповідно до вимог Закону.
Відповідач ОСОБА_6 та третя особа ОСОБА_7 в засідання не з'явилися, в матеріалах справи є їх заяви про слухання справи в їх відсутності. Відповідач зазначила також, що позов не визнає, а третя особа, що порушення його прав та інтересів не було.
Заслухавши позивача, його представника, відповідачів та представника співвідповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17 травня 2005 року Суворовським районним судом м.Одеси було прийнято рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частини квартири, виділ частки із майна придбаного в період шлюбу та визначення порядку користування квартирою та зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання договору дарування не дійсним, визнання права власності на ? частини квартири і виділення в користування частки в майні придбаному в період шлюбу. Позов ОСОБА_3 задоволено, а в задоволенні зустрічного відмовлено.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_3 26 квітня 1974 року на підставі ордеру серії ЛР №0451 Ленінським райвиконкомом м.Одеси було надано квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї дві особи чоловік ОСОБА_8 та донька ОСОБА_9. 1 листопада 1974 року вона розірвала шлюб з ОСОБА_8, а 21 листопада 1981 року одружилася з ОСОБА_1 з яким проживала по 2005 рік. В період спільного проживання в шлюбі сторін в селі Олександрівка Комінтернівського району Одеської області збудували індивідуальний житловий будинок, який в 1993 році за договором міни між ОСОБА_10 і ОСОБА_1 обміняли на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, де постійно проживали одною сім'єю, ставши власниками квартири в рівних частинах. В 1995 році через бюро обміну жилими приміщеннями Одеської міської ради, ОСОБА_3 здійснила обмін наданої їй в 1974 році квартири АДРЕСА_1, де зареєструвалася разом з донькою ОСОБА_4 та онукою ОСОБА_11
В даній квартирі постійно проживали ОСОБА_4 зі своєю сім'єю.
2 червня 1995 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 правомірно, згідно з вимогами Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизували в рівних частинах по 1/3, спірну квартиру та стали її власниками, тому не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Встановлені судовим рішенням обставини не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України.
При цьому суд також звертає увагу, що суду не було надано доказів для спростування висновків суду, оскільки особа ніколи не проживала в спірній квартирі, тому житлові права позивача під час проведення приватизації не були порушені.
Що стосується обґрунтування вимог про порушення прав третьої особи ОСОБА_7 то їх суд взагалі не приймає до уваги, оскільки особа не заявляла окремих вимог, більш того він звернувся з заявою про відсутність порушення його прав та інтересів.
Отже, заявлені вимоги є безпідставними, оскільки судом встановлено, що під час приватизації спірної квартири не було порушено прав позивача, оскільки вимоги не ґрунтуються на нормах закону, тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.10,11,58,59,60,61,212-215 ЦПК України, суд -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» та департаменту міського господарства Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_7, про визнання недійсним та скасування розпорядження та свідоцтва про право власності на квартиру
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення .
Суддя: