Миколаївської області
Справа № 477/2597/13-ц
Провадження 2/477/40/14
20 березня 2014 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.
при секретарі судового засідання - Чирковій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання првочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,
18 вересня 2013 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на вказаний житловий будинок з урахуванням зміни нумерації.
В обґрунтування позову вказував, що 31 серпня 1999 року придбав у ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1. Правочин між сторонами вчинений письмово та укладений на Біржі нерухомості «Едвайс - консульт», однак не зареєстрований в бюро технічної інвентаризації. При цьому, договір виконаний в повному обсязі, а саме виплачена грошова сума, нерухоме майно прийнято в користування. В нотаріальному порядку укласти вказаний правочин неможливо, оскільки місце проживання відповідача не відоме.
В судове засідання позивач не з'явився, надіслав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити та розглянути справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, в порядку частини 9 статті 74 ЦПК України.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання свого представника не направила, повідомлена про час та місце судового засідання належним чином.
Враховуючи неявку відповідача та відсутність її заяви про розгляд справи за її відсутності, суд, у відповідності до статті 224 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалив здійснювати розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини 2 статті 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
31 серпня 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с.7).
Вказаний договір зареєстрований у відповідності до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (діючої на момент реєстрації договору) на біржі нерухомості «Едвайс - консульт».
Власність, яка відчужена за спірним договором, зареєстрована за відповідачем ОСОБА_2 (а.с.13).
Зі змісту спірного договору вбачається, що відчужуваний житловий будинок належав попередньому власнику на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 06 грудня 1988 року.
Згідно пункту 4 спірного договору продавець засвідчував, що до укладення цього договору будинок не проданий, не заставлений, не знаходиться під арештом.
Зі змісту статті 227 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ЦК УРСР) вбачається, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі та підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, якщо хоча б одна із сторін є громадянином.
Згідно приписів частини 1 статті 47 ЦК УРСР недотримання вимог, передбачених статтею 227 ЦК УРСР тягне за собою недійсність договору.
Відповідно до частини 2 статті 47 ЦК УРСР суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального посвідчення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна сторона ухиляється від нотаріального посвідчення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.
В судовому засіданні встановлено, що по спірному договору досягнуто всіх істотних умов, позивач, в силу статті 145 ЦК УРСР є добросовісним набувачем.
Згідно рішення виконавчого комітету Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 22 серпня 2006 року №107, житловому будинку, який належить позивачу змінено нумерацію з №10 на №12 (а.с.12).
У відповідності до частини 2 статті 12 Закону України «Про власність», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
На підставі викладеного, оцінивши в сукупності досліджені докази, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 208-209, 212, 214-215 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 31 серпня 1999 року на Біржі нерухомості «Едвайс - консульт» за №654.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.
Строк, протягом якого розглядалася заява про скасування заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії.
СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО