Справа № 22-ц/793/906/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 37 Фай В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Дмитренко М. І.
27 березня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Дмитренко М. І.
суддів Бондаренко С. І. , Храпко В. Д.
при секретаріПосипайко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним, -
У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є онуком ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті бабусі відкрилася спадщина. Спадковим майном, що залишилося після її смерті є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,11 га, що розташована АДРЕСА_1, та належала їй на підставі державного акту ІІ-ЧР №029482. 05 травня 2001 року ОСОБА_8 склала заповіт, посвідчений секретарем Кобиляцької сільської ради Звенигородського району Черкаської області, реєстровий №30, у відповідності до якого заповідала йому земельну ділянку. Копію даного заповіту ОСОБА_8 надала позивачу. 14 листопада 2013 року позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Драбівського районного нотаріального округу ОСОБА_9, та від останнього стало відомо про наявність іншого заповіту на ім'я відповідачки, посвідченого секретарем Рецюківщинської сільської ради 21.06.2011 року реєстровий № 11. Вважає, що даний заповіт від 21.06.2011 року ОСОБА_8 не могла скласти, так як з 2010 року по день смерті вона була повністю сліпою і не мала можливості будь-що написати. При зверненні до відповідачки 14.11.2013 року про надання пояснень щодо порядку оформлення заповіту сліпою бабусею, остання будь-яких аргументованих пояснень не надала, добровільно вирішити спір не виявила бажання, показати заповіт чи його копію відмовилася. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду і просив визнати заповіт, посвідчений секретарем Рецюківщинської сільської ради 21.06.2011 року реєстровий № 11 недійсним.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, незаконність та необґрунтованість рішення, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доводи сторін, суддю-доповідача, дослідивши матеріали по справі в межах апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обстави, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2014 року відповідає зазначеним вимогам закону.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів для того, щоб визнати спірний заповіт недійсним. Доводи позивача про те, що спадкодавець ОСОБА_8 на час вчинення заповіту мала вади зору і не могла сама прочитати складений нею заповіт, не підтверджені доказами, тому не можуть бути прийняті до уваги.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що, встановивши дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, виходячи з такого.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 05 травня 2001 року ОСОБА_8, яка мешкала в АДРЕСА_1 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, яким належне їй право на земельну частку розміром 3,19 га серія ЧР №0276009 в землях КСП ім.. Котовського заповіла ОСОБА_6 Заповіт був складений і посвідчений 05 травня 2001 року секретарем Кобиляцької сільської ради Звенигородського району Черкаської області Голосій О.А. та зареєстрований за №30.
21 червня 2011 року ОСОБА_8 зробила заповітне розпорядження, згідно з яким належну їй земельну частку розміром 2,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кобиляцької сільської ради Звенигородського району Черкаської області заповіла ОСОБА_7 Заповіт нотаріально посвідчений виконавчим комітетом Рецюківщинської сільської ради Драбівського району Черкаської області та зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій під №11.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Вимоги до форми заповіту викладені у ст. 1247 ЦК України, зокрема, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем і посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251-1252 ЦК України.
Спірний заповіт від 21 червня 2011 року повністю відповідає вимогам ст.ст.1247, 1251 ЦК України.
На час відкриття спадщини заповіт від 21 червня 2011 року не скасований та не змінений.
Згідно ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, щодо порушення порядку складення заповіту, оскільки заповіт повинен був складатися в присутності свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 1248 ЦК України, якщо заповідач через свої фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Жодних доказів, які свідчать про наявністю фізичних вад, зокрема сліпоти, позивачем суду не надано. Заповіт спадкодавець підписав власноручно, що не оспорювалося сторонами.
Відповідно до ст. 59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Позивачем відповідне клопотання про призначення судової медичної експертизи, щодо встановлення факту наявності у померлої ОСОБА_8 фізичних вад, які б могли перешкоджати складенню заповіту - не заявлялося.
Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Безпідставними є твердження апелянта щодо відсутності волевиявлення заповідача ОСОБА_8 по складенню спірного заповіту, оскільки вони не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що секретар Рецюківщинської сільської ради Драбівського району Черкаської області, Ткач С.М., яка посвідчила заповіт від 21 червня 2011 року, не мала повноважень на вчинення нотаріальних дій 21 червня 2011 року, оскільки перебувала у відпустці.
Згідно розпорядження №46 від 17 червня 2011 року секретар Рецюківщинської сільської ради Драбівського району Черкаської області, Ткач С.М. була відкликана із щорічної відпустки на три робочих дні з 20 червня по 22 червня 2011 року у зв'язку із службовою необхідністю.
Отже, 21 червня 2011 року Ткач С.М. перебувала на роботі та здійснювала свої повноваження відповідно до закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим на основі повного та всебічного з'ясування обставин справи. Вимоги ж викладені апелянтом у апеляційній скарзі є недоведеними та безпідставними.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2014 року - відхилити.
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :